Home Blog

Спортивне взуття як один із найпопулярніших товарів ринку

0

Зимове взуття значно відрізняється від демісезонного чи літнього. І йдеться не лише про зовнішній вигляд. Сам процес його виготовлення та характеристики зовсім інші, на відміну від моделей, розрахованих на теплу погоду.

Зокрема, кросівки зимові чоловічі повинні мати хорошу стійкість, комфортну підошву і властивість теплозбереження.

Однак для того, щоб купити по-справжньому якісне зимове взуття, необхідно довіряти цю справу лише перевіреним магазинам. Вони співпрацюють із виробниками, які мають гарну репутацію на ринку. Тому шанси на придбання високоякісної продукції значно зростають.

Переваги брендового взуття

Говорячи про кросівки, варто окремо зазначити, що це взуття на ринку представлене в широкому асортименті. Причому ми говоримо не тільки про дизайн, але також про бренди, які часто впроваджують у нові колекції моделі кросівок.

Саме тому купити кросівки чоловічі найк завжди було дуже правильним рішенням. А все тому, що ця марка давно спеціалізується на виготовленні якісного спортивного взуття.

Звичайно, такі кросівки не обійдуться вам у тисячу гривень. Але зате, заплативши за них один раз, ви гарантовано носитимете їх кілька сезонів.

Причому секрет брендового взуття полягає в тому, що його актуальність з часом залишається незмінною. Тобто, купивши кросівки найк у 2024 році, ви сміливо зможете носити їх через два роки. Так-так! Таке дійсно є можливим.

А все тому, що такі великі виробники підходять до процесу створення своєї продукції дуже ґрунтовно. І вони заздалегідь продумують кожну модель так, щоб вона виглядала стильно навіть через роки.

Кращий магазин

Однак, як ми вже сказали, на сьогоднішній день ринок є дуже насиченим. І у зв’язку з цим дедалі частіше з’являються продавці, діяльність яких є не дуже сумлінною.

У цьому сенсі INTERTOP є повною протилежністю. А все тому, що цей магазин пропонує лише найкращу продукцію від відомих брендів.

І вирішивши купити там кросівки, ви забезпечите себе:

  • високою якістю;
  • доступною ціною;
  • гарантією;
  • стильним дизайном;
  • зручною доставкою;
  • акціями та спеціальними пропозиціями.

Таким чином, спортивне взуття є товаром, який має величезний попит на ринку. Однак купувати його необхідно лише у перевірених продавців. Інакше ви ризикуєте придбати підробку. Особливо, якщо ви бажаєте порадувати себе брендовим взуттям. Тому що дешевих копій відомих марок над ринком дуже багато.

Однак, перейшовши за вказаним посиланням, ви опинитеся на сайті магазину, який має бездоганну репутацію і за своє багаторічне існування зміг заслужити справжню довіру клієнтів. Оригінальна продукція від найвідоміших брендів, доступні ціни, допомога досвідчених менеджерів, – ось те, що характеризує згаданий магазин найкраще.

Тому, якщо вам терміново потрібно оновити взуття, але ви не знаєте, де саме можна знайти товар, який повністю відповідатиме заявленій ціні та якості, тоді Інтертоп стане для вас найкращим варіантом. Ну, а всі переваги даного магазину ви легко зможете оцінити самі вже після першої покупки.

Як продати автомобіль у Києві через інтернет

0

Продаж автомобіля – це не просто угода, це цілий процес, який потребує уважного планування, ретельної підготовки та стратегічного підходу. Особливо в сучасному світі, де інтернет став невід’ємною частиною нашого життя, і можливість онлайн-продажу автомобіля стала все більш популярною. У Києві як одному з найбільших міст України цей процес має свої особливості та нюанси. У цій статті ми розглянемо, як продати автомобіль у Києві через інтернет, щоб отримати максимальну вигоду та зробити цей процес якомога комфортнішим та ефективнішим.

Чек-лист для підготовки авто до продажу

Перед тим, як розпочати продаж, необхідно провести ретельну підготовку автомобіля. Сюди входить не тільки косметична чистка салону та кузова, а й серйозніші заходи, такі як технічний огляд та підготовка необхідних документів. Зробіть все можливе, щоб ваш автомобіль виглядав найкращим чином: усуньте дрібні дефекти, перевірте стан гуми та запасних частин, а також переконайтеся, що всі системи працюють справно. Пам’ятайте, що зовнішній вигляд та технічний стан автомобіля мають вирішальне значення для потенційних покупців.

Вибір платформи для продажу автомобіля

Існує безліч онлайн-майданчиків, на яких можна розмістити оголошення про продаж автомобіля, також є організації, які пропонують викуп автомобілів у Києві. Серед майданчиків популярні такі сайти як Auto.ria, OLX та ін. У кожного з таких майданчиків є свої особливості та переваги, тому вибір залежить від ваших уподобань та цільової аудиторії. Наприклад, Auto.ria найчастіше використовується для продажу автомобілів, OLX пропонує великий вибір оголошень різної тематики При виборі платформи зверніть увагу на її популярність, зручність використання та наявність функцій просування. Або ж, якщо не хочете чекати, скористайтеся послугою спеціальної компанії, яка займається скупкою авто.

Привабливе оголошення – запорука швидкого продажу авто

Важливим моментом успішного продажу автомобіля у Києві через інтернет буде складання привабливого та інформативного оголошення. Почніть з того, що потрібно зробити якісні фотографії автомобіля, на яких видно всі його особливості. Виберіть хороше освітлення та не забудьте сфотографувати як зовнішній вигляд, так і інтер’єр автомобіля. При створенні текстової частини оголошення зверніть увагу на основні характеристики автомобіля, такі як марка, модель, рік випуску, пробіг, об’єм двигуна і т.д. Опишіть стан автомобіля, його історію обслуговування та особливості. Використовуйте фрази, що продають, і заклики до дії, щоб привернути увагу потенційних покупців і стимулювати їх до здійснення покупки.

Взаємодія з потенційними покупцями, поради для продавця

Коли ваше оголошення почне привертати увагу потенційних покупців, будьте готові до активного спілкування та зустрічей. Відповідайте на всі питання, що надходять від потенційних покупців, надайте додаткові фотографії та інформацію на запит. Запропонуйте можливість огляду автомобіля та, якщо це можливо, проведіть тест-драйв. Важливо підтримувати відкриту та доброзичливу комунікацію, бути готовим до переговорів та готуватися до того, що потрібно відповідати на запитання як експерт в автомобільній тематиці

Передача автомобіля новому власнику

Коли ви знайшли зацікавленого покупця та домовилися про всі умови угоди, настає момент завершення угоди. Перед підписанням договору купівлі-продажу переконайтеся, що у ньому чітко прописані всі умови угоди, включаючи ціну, терміни та умови оплати, а також гарантії та зобов’язання кожної із сторін. Перевірте справжність усіх документів та переконайтеся, що вони відповідають законодавству. Після підписання договору та передачі автомобіля новому власнику не забудьте провести переоформлення права власності на автомобіль.

Жіночі шкіряні портфелі, що поєднують стиль і функціональність – огляд кращих портфелів

0

У сучасному світі жіночий шкіряний портфель є не просто аксесуаром, а заявою про стиль, професіоналізм та індивідуальність. Він поєднує в собі елегантність та практичність, пропонуючи ідеальне рішення для організації важливих документів, гаджетів та особистих речей. Важливо вміти вибирати жіночий портфель, який не тільки гарно виглядатиме, а й відповідатиме всім функціональним потребам сучасної жінки.

Критерії вибору шкіряного портфеля для жінок

Матеріал

Вибір натуральної шкіри не випадковий – вона довговічна, зносостійка і з часом тільки набуває додаткової привабливості. Натуральна шкіра підкреслює статус та смак власниці.

Розмір та формат

Розмір портфеля має відповідати особистим потребам. Для щоденного використання підійдуть моделі середнього розміру, які містять всі необхідні речі, включаючи ноутбук або планшет.

Внутрішній пристрій та організація простору

Сучасні портфелі пропонують продумані рішення для зберігання та організації, включаючи відділення для гаджетів, документів та особистих речей.

Дизайн та колір

Вибір дизайну та кольору портфеля говорить про особистий стиль його власниці. Класичні чорний та коричневий кольори підходять практично під будь-яке вбрання, у той час як яскраві кольори та незвичайні дизайни дозволяють виділитися.

Функціональні особливості сучасних жіночих портфелів

Сучасний жіночий портфель служить як візуальним акцентом у образі, а й максимально відповідає потребам динамічного життя. Розробники аксесуарів постійно шукають баланс між стилем та функціональністю, що призводить до появи наступних характеристик:

  • Важливою особливістю сучасних портфелів є наявність спеціалізованих відділень для ноутбука, планшета чи смартфона, часто з додатковим захистом від ударів та подряпин.
  • Для зручності та безпеки в портфелях передбачені приховані кишені, де можна зберігати цінні речі та документи, мінімізуючи ризик їх втрати чи крадіжки.
  • Регульовані ремені, можливість трансформації в рюкзак або сумку через плече роблять використання портфеля зручним у будь-яких умовах.
  • Внутрішній простір організований таким чином, щоб максимально задовольнити потреби жінок в організації особистих речей, косметики, документів та гаджетів.

Як доглядати за шкіряним портфелем

Правильний догляд за шкіряним портфелем гарантує його довговічність та збереження привабливого вигляду на довгі роки:

  • Використовуйте м’яку суху тканину для регулярного видалення пилу та бруду. Для більш глибокого очищення використовуйте спеціальні засоби для шкіри, дотримуючись інструкцій на упаковці.
  • Шкіра з часом може висихати, тому необхідно регулярно застосовувати зволожуючі засоби, що запобігають появі тріщин.
  • Застосовуйте спеціальні спреї для захисту шкіри від води та плям, особливо якщо ви часто перебуваєте на вулиці.
  • Коли портфель не використовується, зберігайте його в сухому прохолодному місці, уникаючи прямих сонячних променів і високої вологості.

Стилізація та поєднання жіночого шкіряного портфеля з різними образами

Жіночий шкіряний портфель може стати виразним елементом будь-якого образу, будь то ділова зустріч або неформальний вихід:

  • Виберіть класичні моделі строгих форм у нейтральних тонах, які ідеально доповнять діловий костюм.
  • Сміливо експериментуйте з кольором та текстурою шкіри, вибираючи портфелі яскравих відтінків або з незвичайним декором. Такі моделі чудово поєднуються з джинсами, сукнями та куртками casual-стилю.
  • Невеликі витончені портфелі з блискучими елементами або вишуканим декором стануть ідеальним доповненням до вечірнього вбрання. Моделі із золотою або срібною фурнітурою додадуть образу розкоші та блиску.
  • При виборі портфеля враховуйте, як він поєднуватиметься з вашими улюбленими аксесуарами та взуттям. Елегантний шкіряний портфель можна сміливо комбінувати з якісним шкіряним взуттям, вибираючи вироби у схожій колірній гамі для створення гармонійного ансамблю.
  • Не забувайте, що шкіряний портфель можна адаптувати під різні сезони. Наприклад, світлі та яскраві кольори портфелів відмінно підійдуть для весняно-літнього періоду, тоді як глибокі та насичені відтінки будуть актуальні восени та взимку.

Вибір жіночого шкіряного портфеля – це не лише питання практичності, а й можливість виразити свій індивідуальний стиль. Сучасні моделі портфелів пропонують безліч функціональних рішень для організації ваших речей, одночасно підкреслюючи вашу унікальність та елегантність. Правильний догляд за шкіряним виробом забезпечить його довговічність, а грамотно підібраний дизайн та колір дозволять гармонійно вписати портфель у будь-який образ. Інвестуючи в якісний жіночий шкіряний портфель, ви отримуєте не просто аксесуар, а вірного супутника на багато років.

Вії Vilmy: творчість при нарощуванні

0

Спеціальність лешмейкер стає все більш популярною, затребуваною, завоювати довіру клієнтів можна завдяки професіоналізму, залученню в роботі матеріалів високої якості для нарощування вій. Тривалість носіння та в цілому ефект від процедури та задоволеність клієнток залежать від того, які в ході процедури використовуються вії.

Зразком професійного матеріалу, якісного та зручного у застосуванні, можна справедливо назвати вії Vilmy. Придбати б’юті-продукцію можна у спеціалізованому інтернет-магазині, наприклад, у VSB-store. Клієнтам забезпечений асортимент, що регулярно поповнюється: видів вій Vilmy в наявності безліч.

Вії Vilmy: особливості використання

Варто насамперед відзначити високу якість даної продукції за доступною вартістю. Це стрічки середньої липкості, з їх допомогою легко та зручно формувати пучки: додаткові зусилля не потрібні.

Набори є 20 ліній якісного волокна – матеріал преміум класу для творчості. Товщина 0,10 та 0,07 міліметрів.

Вії мають насичений чорний колір, що дозволяє отримати оптимальний результат. Проста у використанні фольгована основа б’юті-продукту. Штучний матеріал має гострі кінчики, можна формувати виразні, чіткі форми вій, без недоліків.

При товщині продукції 0,07 ширина стрічки становить 2 міліметри, при товщині 0,10 – 3. Товщина та вигин стрічки обов’язково пронумеровані.

Вії Vilmy: б’юті-продукція для лешмейкера

Професійний лешмейкер, що починає, зможе підібрати для себе матеріали для проведення відповідних процедур від провідного бренду. Доступні для купівлі вії таких кольорів:

  • чорний;
  • шоколад.

Це максимально наближений до натурального відтінку. Пропонуються вії Vilmy однієї довжини (не потрібно турбуватися про корекцію). Можна купити і набори з різними вигинами, завдовжки (для ефектного індивідуального макіяжу).

Бьюті-продукт для нарощування вій допомагає досягти досконалості у справі їхнього оформлення.

Ідеальний погляд

Сьогодні у тренді натуральність, все більше красунь прагнуть акуратно підкреслити природні дані, зробити легкі акценти на погляді. Продукція Vilmy допомагає втілити бажане. Так, вії бренду формують гарний завиток, фіксують форму і в цілому з ними можна забути про рутинний макіяж.

Історія першої миколаївської промислової зони

0

На межі ХІХ — XX століть промисловим центром Миколаєва був район Каботажного узвозу. Це хоч й віддалене місце, але миколаївці люблять його, адже воно має мальовничий вид на березі Бузького лиману, великого, як море. Миколаївський порт тут, як на долоні. Місце колишньої промислової величі Миколаєва, свідок історії міста, потік потужної енергії. Більше на mykolaiv.one.

Перша промзона 

Колись район «каботажки »мав статус першої промзони Миколаєва. Наприкінці ХІХ століття це був елітний район, де бажали оселитися багаті промисловці. Якщо маєш житло у цьому престижному місці, то твоїм сусідом міг бути власник найпотужнішого заводу Півдня України тих часів або інша видатна особистість, що зарекомендувала себе у галузі промисловості. Район приваблював перспективами та мріями про майбутню велич промислової галузі міста. 

Миколаївці XXI століття при згадуванні терміну «промзона» уявляють перетин вулиць Космонавтів-Баштанське шосе. Проте історики кажуть: це друга промислова зона. Свою історію вона починає вже за часів радянщини. Перша історична промислова зона об’єднує частково колишні вулиці Ковальську, Прикордонну та Каботажний узвіз. Саме ці локації були пріоритетними підприємствами Миколаєва. Згодом, у радянські часи, цей район отримав назву Заводського району. Саме там були розташовані найважливіші миколаївські підприємства. Перша промзона зазнала занепаду у 1990-х роках. 

«Каботажка»

Наприкінці 1880 років Російська імперія виділила кошти на облаштування в Миколаївському комерційному порту каботажної гавані. Державні гроші були спрямовані на термінове будівництво, яке тривало лише один рік. З першого дня експлуатації каботажна гавань активно працювала. Перевалка вантажів складала тридцять чотири мільйони пудів щороку аж до 1904 р. Каботажна гавань надавала можливість швартування як вантажним судам, так й пасажирським. Легендарна гавань працює й у XXI столітті. 

Колишній «Наваль»

Реальним стимулом для подальшого розвитку промислового району стало, зокрема, відкриття у 1897 році заводу «Наваль». Містяни називали його «французьким заводом». Хоч засновниками підприємства були бельгійці, але розмовляли вони французькою. Отже, неофіційна назва з’явилася сама по собі. «Наваль» означає «морський». Ще цікавий факт — підприємство будувалося вже після того, як його офіційно відкрили. Бельгійці не шкодували власних коштів та завзято зводили елінг, на якому можна було водночас будувати по два кораблі. Це було справжньою подією. У Російській імперії це був найвеличезний критий елінг. Саме в районі заводу з задоволенням селилися інженери та власники підприємства. Наприкінці XX століття миколаївці знали завод вже під іншою назвою — Чорноморський суднобудівний завод.

Механіко-технічне училище

Стара миколаївська промзона відома ще однією цікавою локацією. Механіко-технічне училище готувало тих, хто мріяв стали справжнім корабелом. Тут навчали завзятих та цілеспрямованих. У 1901 році миколаївська Міська Дума розпорядилася видати земельну ділянку для розміщення цього навчального закладу та профінансувала проєкт. Заклад був підпорядкований міністерствам торгівлі, промисловості та освіти. На цьому етапі, до речі, фінансування Думи скінчилося. Надалі його меценатами були багаті благодійники та самі суднобудівні заводи. Перша спроба акредитувати заклад, як вищий навчальний, закінчилася фіаско, адже почалася Перша світова війна. Але це стало можливим у 1930 році. На базі старого навчального закладу було створено Миколаївський кораблебудівний університет. 

Страйки по-миколаївські

0

Право на страйк офіційно визнано Європейською соціальною хартією, що була прийнята Радою Європи 18 жовтня 1961 р. Але, що нам відомо про страйки миколаївських працівників? Більше на mykolaiv.one.

«Гармошка» проти маршрутки

Страйк миколаївських перевізників у березні 2012 року сколихнув все місто. Тоді вийти з акцією протесту під стіни міськвиконкому водіїв маршруток змусив інцидент із побиттям їхнього колеги. А побили його представники підприємств, які надають послуги громадських перевезень в автобусах-«гармошках».

«Ми вважаємо, що подібне свавілля недопустиме. Почали бити маршрутників!» — скаржилися учасники акції протесту. 

За їх словами, конфлікт виник через те, що водій маршрутки не поступився місцем водію автобуса великої місткості («гармошка»). Ініціатори страйку вимагали справедливості та покарання тих, хто дозволив собі рукоприкладство відносно водія маршрутки. 

В той день біля міськвиконкому стояли численні маршрутки, а на їх склах були гасла: «Після роботи хочемо йти додому, не в лікарню»; «Влада захисти робітничий клас!» тощо. За коментарями одного з керівників автотранспортного підприємства, на лінію 15 березня не вийшли понад 30% автомобілів. Остаточно конфлікт так і не було вичерпано. 

Віцепрем’єр, міністр інфраструктури України у 2015 році Борис Колесніков, до речі, коментуючи подібні страйки, зазначив, що маршрутки взагалі скоро мають зникнути з міських автошляхів. На його думку, їх замінять більш місткі автобуси, наслідуючи досвід Європи.

Страйк перед апеляційним судом

Робітники заводу в Миколаєві вийшли на мітинг під апеляційний суд

У 2021 році страйкували понад 500 осіб під стінами Миколаївського апеляційного суду. Це були робочі Миколаївського глиноземного заводу (МГЗ). В той день, шостого липня, розглядалася скарга представників заводу щодо рішення суду за позовом громадської організації «Стоп шлам». Ініціатори страйку були обурені рішенням Заводського районного суду, який раніше задовольнив позов активістів-екологів та прийняв рішення стягнути з МГЗ більше ніж 9,2 млрд грн за екологічні порушення, які не були доведені. 

Голова профспілки МГЗ тоді прокоментував ситуацію так:

«Ми розуміємо, що це сплановані дії екорейдерів. Їхня мета — завод-банкрот. Головні замовники його просто заберуть, а потім продадуть задешево». 

Адвокати глиноземного заводу повідомили тоді, що в позові «наявні» люди, які або померли, або не існують взагалі. Але суддя клопотання захисту відхилила. Страйк був масовим та запеклим, адже у разі закриття заводу на вулиці залишалося майже чотири тисячі осіб, яким треба годувати свої сім’ї. 

Страйк Uklon

14 лютого 2022 року страйкували вже таксисти служби Uklon. Кілька десятків автівок зібралися в той день на паркуванні одного з великих супермаркетів Миколаєва. Водії відмовилися працювати саме 14 лютого не випадково. В «день закоханих» зазвичай дуже багато замовлень таксі. А вимагали водії підвищення тарифів на перевезення. Тариф, що існував на той момент, був вже нерентабельний. Адже ціни на паливо різко підскочили. Головною вимогою учасників страйку було підняття «мінімалки» хоча б на 10 гривень. Водії таксі пожалілися журналістам, що до суми мінімального проїзду входять два кілометри безплатно та відрахування комісії. Казали також, що інші служби таксі тільки за саму подачу автівки беруть понад 30 гривень. А водіям «уклону» доводилося за таку ж вартість ще й везти. 

Про незаконність страйку

Можна виділити окремі випадки, коли подібні заходи вважаються недопустимими. Страйк вважається поза законом, якщо його проводять у пожежних та рятувальних станціях, силових структурах, станціях швидкої допомоги. Також забороняється проводити страйки у спеціальних правоохоронних органах у випадках надзвичайних ситуацій та війни. Суддя чи прокурор можуть призупинити страйк без ухвалення рішення, якщо він ставить під загрозу здоров’я та життя людей. Забороняється страйкувати в організаціях, які забезпечують населення газом, водою, енергією, теплом тощо. 

Крім того, страйк не вважається законним, якщо його було оголошено із недотриманням певних вимог. 

Скандальна миколаївська «Сотка»: традиційне місце зустрічі

0

Легендарний гастроном «Сотка» відомий всім миколаївцям. Розташований у самому центрі міста на перетині вулиці Радянській (тепер Соборна) та проспекту Леніна (тепер Центральний) він приваблював містян, обіцяючи різноманітні смаколики та відчуття маленького свята. Адже колись більшість містян ходили на Радянську або вихідними, або у святкові дні. Але згодом це місце також стало центром скандалів із залученням ЗМІ. Більше на mykolaiv.one.

Місце зустрічі

Дехто з миколаївців вважає, що місце біля «Сотки» є одним з найромантичніших на вулиці Соборній. Хоча Миколаїв може похвалитися й більш привабливими локаціями, ніж парапет біля супермаркету, але фраза «зустрінемось під “Соткою”» знайома кожному мешканцю нашого міста. Площа біля магазину «Сотка» поєднала багатьох миколаївців. Вона зручно розташована недалеко від зупинок транспорту. А навкруги затишні кафе та бари, дерев’яні лавки, з яких зручно та цікаво спостерігати за містянами на пішохідній алеї вулиці Соборної. Це місце зустрічі багатьох поколінь. 

Фейс-контроль в «Сотці» 

Ми зробили моніторинг за відгуками в інтернеті та визначити, що понад усе подобається миколаївцям у цьому гастрономі. Переважна кількість споживачів серед плюсів відзначає смачну випічку. Дехто навіть вважає, що вона найсмачніша у місті. Також гастроном пропонує великий вибір різноманітної кулінарії: смаколики з усіх видів м’яса, великий вибір салатів та других страв, напівфабрикати власного виробництва тощо. 

Але також чимало людей вважає, що ціни там невиправдано високі, а якість обслуговування бажає кращого. 

Проте у вир скандалів відомий миколаївський гастроном потрапляв найчастіше через свого колишнього власника — екснардепа Віктора Горбачова. Одіозний господар «Сотки» у 2015 році публічно заявив, що у його барі, який на той момент був розташований в тій самій будівлі та мав аналогічну назву, впроваджено фейс-контроль. Таке обмеження стосувалося росіян та осіб «кавказької національності». За словами власника, персонал бару відмовляє в обслуговуванні або просто виганяє тих, хто «погано смердять, погано одягнені та погано розмовляють». Персоналу дозволялося на власний розсуд проводити фейс-контроль, адже, за словами Віктора Горбачова, «злочину в тому немає». Тоді було відкрито кримінальне провадження за статтею 161 Кримінального кодексу України (Розпалювання міжнаціональної ворожнечі). Віктор Горбачов тоді прокоментував скандальну подію дуже експресивно:

«Я вважаю, що люди повинні відпочивати нормально, а жлоби не повинні відпочивати в цьому закладі. Я думаю, що кожен бар має зробити так у Миколаєві. Виганятимуться всі жлоби! І не важливо, якої національності. Жорсткий «фейс-контроль» у «Сотці» завжди буде! Культура обслуговування буде лише для культурних людей! Будемо виганяти всіх, хто погано одягнений, хто погано смердить, хто погано розмовляє».  

Однак, всупереч кримінальному провадженню, «фейс-контроль» у закладі не скасували. Скарги поступали й надалі. Миколаївчанка Ганна I. поскаржилася журналістам на інцидент у барі «Сотка», після того, як прийшла туди з колегою з Туреччини, якого там лайливо образив Віктор Горбачов. Хазяїн факт інциденту підтвердив, але винним себе не вважав.

Побиття знімальної групи та прострочення у кожному відділі

Одіозний підприємець та колишній нардеп також став головним учасником скандалу зі знімальною групою програми «Скажіть, будь ласка». Разом з журналістами в той день завітав до гастронома голова Спілки споживачів України Максим Несміянов, який виявив цілу купу прострочених продуктів. Ревізія не сподобалась власнику, який майже одразу влаштував штовханину. Подробиці події внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками ч. 1 ст.-171 КК України «Перешкода законній професійній діяльності журналістів». 

До речі, Максим Несміянов незабаром повернувся у гастроном з офіційною перевіркою та був шокований: у кожному відділі було чимало зіпсованих продуктів. Тоді в коментарях Несміянов повідомив, що ці товари небезпечні для життя людини. Пліснява на сирах та ковбасі не є благородною. Ці продукти прострочені вже кілька місяців тому та  «можуть відправити вас на той світ». 

У 2018 році генеральний директор АТЗТ «Магазин №100» Віктор Горбачов помер від раптової зупинки серця прямо біля під’їзду свого будинку. Згодом гастроном перейшов до іншого власника та став одним з магазинів торговельної мережі «Міда».

Проте, яку б назву не носив легендарний гастроном зараз та потім, всі покоління миколаївців безперечно будуть казати: зустрінемось біля «Сотки». 

Соціокультурний центр Миколаєва — бібліотека Кропивницького 

0

Центральна міська бібліотека ім. М. Л. Кропивницького — одна з найбільших міських бібліотек. Вона об’єднує двадцять шість закладів миколаївської Централізованої бібліотечної системи для дорослих читачів. Більше на mykolaiv.one.

Потенціал бібліотеки

До 2022 року бібліотека щороку приймала понад двадцять тисяч містян, які отримували широкий спектр послуг. У закладі відвідувачі мають змогу знайти будь-яку необхідну інформацію у залі електронної періодики та завдяки віртуально-довідковій службі. Також надаються послуги в онлайн-аудиторії для людей з обмеженими фізичними можливостями. 

Напевно, неможливо перерахувати всі заходи, в яких відома на весь Миколаїв «кропивниця» бере участь щороку, навіть попри війну. Вона є постійним учасником різноманітних міських програм, конференцій у Відкритому просторі, проєктів, громадських акцій тощо. 

Місцева влада звикла взаємодіяти з бібліотекою щодо розвитку міста шляхом об’єднання зусиль громадських організацій та органів місцевого самоврядування.

Історія закладу

Бібліотеку ім. М.Л. Кропивницького було засновано у 1900 році. В ті далекі часи вона була відділенням Миколаївської громадської бібліотеки, яка сьогодні називається Обласною універсальною науковою бібліотекою ім. А. Гмирьова. Йшов час, діяльність та функціонал бібліотеки розширювався, її просвітницька мета набувала популярності. Дослідники її історії зазначаються, що навіть під час Першої світової війни до бібліотеки приходило до ста читачів щодня. 

Відділенням громадської бібліотеки заклад проіснував до 22 року XX століття. У тому ж році він набув статусу Першої міської районної бібліотеки у складі бібліотечної мережі міста. Треба віддати належне колишній очільниці бібліотеки Марії Карклінг. Вона дбайливо керувала закладом з дореволюційних часів до 1962 року. Завдяки їй збереглися бібліотечні фонди у роки Другої світової війни.

У 1970-х роках невпинний розвиток бібліотеки сприяв тому, що вона стала однією з найбільших у Миколаєві. У 1978 році вона стала Центральною бібліотекою Централізованої бібліотечної системи для дорослих та об’єднала понад 20 бібліотечних філій. 

На початку 90-х років бібліотека отримала ім’я Марка Кропивницького. Марко Лукич Кропивницький увійшов в історію, як український письменник та драматург. Життя видатного миколаївця було тісно пов’язане з театром. Саме завдяки цій людині побачив життя український професійний театр на Півдні України. 

У 1991 році бібліотека отримала нове спеціалізоване приміщення. Це стало знаковою подією у її житті та дало поштовх до подальшого її розвитку. Нова будівля за задумом архітекторів нагадує корабель — нестримний та невпинний він несеться по хвилях знань. 

Фонди бібліотеки

Бібліотека має у своєму розпорядженні фонд видань, обсяг якого складає близько двохсот тисяч екземплярів. Це друкований та електронний формат. Крім того, тут можна ознайомитися з багатими фондами краєзнавчих видань та аудіокниг. Колекція періодики налічує кілька сотень назв українських видань. Особливо тут пишаються друкованим фондом старовинних рідкісних видань ХІХ — першої половини XX століть (близько чотирьох тисяч одиниць). Серед них розкішне подарункове видання «Мертві душі» М.Гоголя, «Брокгауз та Ефрон», «Academia». Також тут зберігається найстаріше видання «Історія держави Російського» авторства М.М.Карамзіна. Видання датується 1830 р. Велику культурну та історичну цінність мають рідкісні книги, що були написані при житті авторів. Бібліотека має твори Івана Купріна, Льва Толстого, Генріка Ібсена, Олексія Толстого та інших. Багато книг до того, як осісти у фонді бібліотеці, знаходилися у Миколаївському міському училищі, бібліотеці заводу імені Андре Марті, Миколаївської громадської бібліотеки, Миколаївської жіночої гімназії, Миколаївського Олександрівського реального училища. Кожна така книга носить на собі відбиток часу, енергетику тих людей, які ними користувалися. На їх сторінках залишилися чиїсь позначки та записи, штампи приватних та міських бібліотек, дарчих написах…

Колись краєзнавець Віктор Ліфанов подарував бібліотеці «Адреса-календарі міста Миколаєва» — довідкові видання 1869-1913 рр., які містять інформацію щодо повсякденного життя Миколаєва тих часів. Ці видання викликають великий інтерес істориків, дослідників старовини та простих миколаївців. «Адреса» — «побутовий» літопис міста. Вони зацифровані та розміщені на бібліотечному сайті

Бібліотека ім. М.Л. Кропивницького — значний соціокультурний центр Миколаєва та славиться презентаціями книг, авторами яких є миколаївські письменники та поети. Саме тут любителі літератури можуть познайомитися та поспілкуватися з місцевими авторами творів, що сподобалися. Бібліотечна колекція має близько трьохсот книг з автографами та теплими словами на згадку від авторів. 

Робота в Центральній бібліотеці ім. М.Л. Кропивницького постійно кипить попри все. Тут постійно шукають можливості удосконалити обслуговування споживачів шляхом використання досвіду інших великих українських, а також європейських бібліотек. 

Бачити красу в усьому: історія миколаївської художниці Серафими Сенкевич

0

Заслужений діяч мистецтв України, голова Миколаївського клубу жінок – художниць, керівник галереї мистецтв Чорноморського державного університету ім. Петра Могили Серафима Сенкевич бачила світ яскраво. Її полотна наповнені буянням фарб, посмішок, легких жестів та самого життя. На жаль, її вже немає з нами, але вона залишила по собі добру пам’ять та мальовничі роботи. Більше на mykolaiv.one.

Галерея мистецтв в університеті

У 2022 році миколаївці вшанували талановиту художницю відкриттям її персональної виставки та пам’ятної стели в Чорноморському національному університеті ім. Петра Могили. Але виставка проводилася вперше без участі самої Серафими Сенкевич, адже за рік до цього вона покинула цей світ через важкі наслідки ковіду. 

«Галерею мистецтв імені Серафими Сенкевич» не просто так має таке посвячення. На початку 2000-х років художниця брала найактивнішу участь у створенні виставкової зали у приміщенні ВНЗ. Адже багато років до того її надихнули приклади британських вищих навчальних закладів. Мандруючи Англією, Серафима Сенкевич збагнула, що популярна там ідея створювати галереї в університетах підіймає рівень культури серед молоді, сприяє розвитку їх кругозору у мистецтві. І тоді миколаївська художниця твердо вирішила, що необхідно втілити цю чудову ідею у життя в форматі Миколаєва. Так й було створено першу у місті галерею на базі ВНЗ, завідувачкою якої була сама Сенкевич. На момент, коли галерея відсвяткувала свій 24-й день народження, там відбулося вже понад п’ятсот виставок. З того часу різні покоління студентів, викладачів та просто гостей закладу мають змогу побачити картини відомих та  миколаївських митців та початківців, отримати моральне задоволення, трошки відпочити на позитивній нотці. Доступ до галереї, створеної легендарною художницею, завжди вільний, адже мистецтво повинно бути вільним. 

Життєрадісність на полотнах 

Про Серафиму Федорівну казали, що вона з дитинства відрізнялася оптимізмом та рухливістю, завжди була чуйною, доброзичливою та готовою допомогти. Ця жінка завжди була оточена людьми. Вона, як магніт, притягувала до себе всіх навколо. Її творіння наповнені темпераментною колористикою та пристрастю. Кожна картина — яскравий танець природи, живі емоції, любов до всього живого, передчуття щастя. Коли вдивляєшся у ці картини, починаєш чути, як теплий вітер грає листям дерев та гладить траву. Затишні молдавські Кодри, безмежні зелені карпатські хвилі, золоті миколаївські степи та стрімкість річок — це все Серафима Сенкевич. Деякі миколаївські мистецтвознавці навіть оцінювали її роботи, як ті, що дихають свіжістю та надихають на легке забуття тривог та подолання проблем. 

Картини художниці користуються глибоким інтересом по всьому світу. Вони знаходяться у багатьох відомих музеях, а також прикрашають приватні колекції не тільки України, а й Франції, Молдові, Угорщині, США, Німеччині, Японії, Словаччині тощо. 

Сім’я та справа всього життя

Народилася майбутня художниця в молдавському селі Олішкани. Неймовірна природа та виховання, якого дотримувалися у родині, створювали естетичний смак Серафими. Всупереч багатодітності, батьки приділяли увагу особливостям всіх своїх чад. Спираючись на те, як ніжно вона описувала у спогадах своїх батьків, можна допустити, що ці люди зробили вагомий внесок у формування дочки, як художниці. 

Дослідники біографії Серафими Сенкевич стверджують, що прізвище її непросте. Кажуть, один з її братів колись з’ясував, що у ХІХ столітті їхній рід очолював один з Сенкевичів, чия революційна діяльність призвела до подальшого гоніння з боку польської влади. Отже, члени родини «розсипалися» по території колишньої Російської імперії через політичне переслідування. Пращур батька Серафими обрав собі місце в Молдавії. Сенкевичі поступово асимілювали. Саме тому, Серафима Федорівна мала пекучу молдавську красу та польське прізвище. 

Своїх батьків вона дуже любила та шанувала. Про тата розповідала, що він був відмінним бондарем, робив діжки, що робило його популярним майстром у рідному селі. Чоловік мав особливий легкий характер, завжди доброзичливо поводився з іншими людьми, любив жартувати з друзями та був впевненим у собі. Серафима Федорівна каже, що ніколи не бачила його сумним. 

«Мій тато – дорогий, сильний, найкрасивіший, найдобріший…Мама — зеленоока  молдаванка. Дуже гарна, зі шкірою, наче персик. Вони були ідеальною парою», — згадувала художниця. 

Також Серафима Сенкевич розповідала історію, про загибель свого діда, якого до смерті забили односельці, щоб викрасти скарб, який він знайшов і викопав на городі. Батьку Серафими тоді було тільки дев’ять років. Але, коли він став дорослим, то міцно помстився злодіям та вбивцям. Ті змушені були втекти з села. Після цього Федір Сенкевич став мати величезний авторитет.

Про свою маму Серафима казала, що та ніколи не підвищувала голос на своїх дітей, а їх в неї було одинадцять. Але одного погляду матері було достатньо для того, щоб був порядок. 

У сім’ї Сенкевичів ніхто не займався малюванням. Але досить активно займалися килимарством. Від бабусі художниця мала сімейну реліквію — килим, який старенька виткала на межі попередніх століть.  

Освіта

Серафима з дитинства мала живу уяву та була мрійницею. Малювати вона почала ще у дворічному віці. В неї вдало виходило роздивитися до дрібничок навколишній світ, а потім відтворити це в малюнку. Цікавим фактом є те, що першим побачив талант дівчинки німецький окупант, який був розквартирований у цій сім’ї під час війни. 

У школі Серафима малювала стінгазету. А згодом, випадковість вказала їй подальшій її шлях. Шлях до власного покликання. 

Сестра Серафими Федорівни працювала у медицині, а серед пацієнтів виявився живописець. Він розказав сестрам про Кишинівське художнє училище ім. І. Рєпіна і дав його адресу. Згодом Серафима вступила до цього навчального закладу та отримала багато знань та нового досвіду, завдяки чудовим викладачам. 

На початок 60-х років творчий арсенал Серафими налічував чисельні Всесоюзні та республіканські виставки. На своїй першій персональній виставці художниця запропонувала глядачам шістдесят картин.  

Вона отримала членство у Спілці художників Молдови. 

Миколаївське життя

У 1971 році Сенкевич переїхала в Миколаїв. Разом із чоловіком-колегою вони оселилися новому на той момент Будинку художників, в якому була розташована також її велика майстерня, де автору статті пощастило побувати. 

У той час в Миколаєві з’явилося відділення Спілки художників СРСР, до якого Серафима Федорівна незабаром приєдналася. Відтоді почалося неймовірне життя: художні аукціони у Лондоні, Берлині, Амстердамі, Парижі, справжнє світове визнання. 

Її ставлення до сучасного мистецтва було досить лояльним. Вона розуміла, що часи змінюються, змінюються смаки та світосприйняття художників. 

З приводу цього вона казала: «Те, як пише нове покоління, не схоже на те, як писало попереднє, але так і має бути».

Декілька десятиліть художниця вела також дитячу секцію з естетичного виховання. Була організатором численних дитячих виставок, а також проводила конкурси малюнків на асфальті. 

Серафима Сенкевич бачила красу в усьому. Надихалася сама та надихала інших. З радістю та любов’ю вона несла світло до людських сердець через свої прекрасні полотна. 

Володимир Пучков — поет, який відчував пульс Миколаєва

0

Що таке літературний Миколаїв? Це плеяда письменників та поетів, які бачать рідний край не так, як решта людей. Це симбіоз закоханості у місцеве повсякдення, у всі його прояви. Це, як все життя кохати одну людину та милуватися її принадами та дрібними недоліками. Так любив Миколаїв Володимир Юрійович Пучков. Більше на mykolaiv.one.

Поет-шістидесятник

В далеких 1960-х Володимир Пучков починав свій творчий шлях. Згодом, він вже не пам’ятав, якою саме була його перша публікація. Таке питання йому ставили часто. Де, дійсно, не міг згадати. Однак, завдяки праці фахівчині Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки Марині Тасінкевич, ми можемо точно сказати, що однією з перших опублікованих поетичних «ластівок» Пучкова була поема під назвою «Заграва». На той час юному поету було лише шістнадцять років. Публікація вийшла в газеті «Маяк». Поема розповідала про тих, хто був народжений у 1920-роках та загинув під час Другої світової війни. Адже він, як і більшість інших поетів-шістдесятників, гостро сприймав та відчував її відгомін. 

Як митець зображує на полотні барвисті візерунки, що розповідають глядачеві певну історію, так поет зображує війну в краєвидах рідної Миколаївщини — красномовно та художньо. Вже тоді юнак пише глибокі строки, наче автор — зріла досвідчена людина. 

Мовне питання та творчі здобутки 

Володимир Пучков багато уваги приділяв мовному питанню. 

«Як людина себе ідентифікує? Напевно, за мовою, якою вона мислить», — розмірковував він в інтерв’ю 2014 року. 

Щодо поеми «Заграва, вона була написала українською мовою, але більшість шанувальників творчості Володимира Пучкова знають його, як російськомовного поета. До його збірок входила поезія лише російською мовою, а перекладав її для преси відомий миколаївський поет та друг Пучкова Дмитро Кремінь. 

За словами Володимира Пучкова, у його паспорті прописана російська національність, але з цього ніколи не виникало проблем. Працював він у різномовних ЗМІ, часто писав українською мовою та вільно нею володів. 

До першої збірки поета увійшли «Площам, порожнім і гулким…», «Я знову їду…», «П’ять хвилин». 

Пізніше, на початку 70-х років, обласна газета «Південна правда» опублікувала «Блакит», «Казка», «Лебідь», «Балада про десант». Але своїм справжнім творчим проривом Володимир Пучков вважав першу власну публікацію у журналі «Юність», адже там публікувалися роботи А.Вознесенського, Є.Євтушенка, Б.Васильєва, братів Стругацьких. 

Справжнє визнання на теренах Радянського Союзу здобули вірші «Парашутист» та «Доктор Ніна». 

Майстер слова

Перші проби пера у журналістиці Володимир Пучков зробив у 1973 році в газеті «Ленінське плем’я». Бувало й таке, що в одному й тому ж номері друкувалися поруч з його новими матеріалами та нові вірші. Володимир Пучков висвітлював обласні конкурси агіттеатрів, писав яскраві рецензії на кінострічки та вистави Миколаївського російського драматичного театру ім. В.Чкалова (тепер Миколаївський художній драматичний театр). Публікації були написані для рубрик «Читацький інтерес», «Новини.Культурне життя» та, безперечно, «Огляд поетичної пошти». 

До 1984 року Володимир Пучков працював завідувачем відділу, відповідальним секретарем молодіжної газети «Ленінське плем’я», а у наступне десятиріччя обіймав посаду завідувача відділу, заступника головреда газети «Південна правда». З 1994 року до самої своєї смерті у 2019 році Володимир Юрійович Пучков сумлінно працював головним редактором миколаївської міської газети «Вечірній Миколаїв». Він також був засновником першої миколаївської газети «Мальок». З її юнкорів починали деякі відомі миколаївські журналісти та письменники. Володимир Юрійович залишив Миколаєву великий гуманітарний внесок. Його справа продовжує жити, газета продовжує працювати, віршами захоплюються, як і раніше. Його поезія завжди відрізнялася образністю та метафоричністю. У його ліричних мініатюрах, поетичних циклах, поемах багато барвистих прикмет причорноморського краю. Критики визнали, що творчість поета має характерні риси: новизна, римування, асоціативність.

Коли великого миколаївця не стало спекотним днем, 27 липня 2019 року, весь літературний, громадський та культурний Миколаїв поринув у скорботу. Як сказав тоді міський голова Олександр Сенкевич, Володимир Пучков завжди знав, чим живе його місто, чим дихає Миколаїв, чим турбується. Навіть коротка бесіда з цією людиною ставала уроком любові до рідної землі. 

.,.,.,.,.