У 1930-х роках Миколаїв переживав стрімку індустріалізацію. Міські газети публікували численні рекламні оголошення. Вони писали не лише про загальнодержавні програми, а й локальні особливості. Рекламні тексти містили точні дати, імена діячів, числові показники та географічні назви… Все це свідчило про прагнення влади та підприємств формувати новий соціалістичний світогляд. А більше про те, що рекламували у газетах Миколаєва – читайте на сайті mykolaiv.one.
Промисловість та суднобудування
У 1932-му році суднобудівний завод “Наваль” на вулиці Заводській розпочав свою активну виробничу діяльність. Тут виготовляли найкращі у своєму класі міноносці, есмінці, підводні човни, плавзасоби забезпечення військово-морського флоту, рятувальні судна, лінійні кораблі, крейсери, десантні пароплави… Все це активно висвітлювали у місцевих газетах.
28 лютого 1934-го року цей завод отримав замовлення на постачання 1 200 деталей для суднобудівного цеху. Суднобудівний комплекс розташовувався на березі річки Буг. Неподалік від Інгулу. Про цю подію писали на шпальтах друкованого видання “Красный моряк”. Географічну важливість порту Миколаєва підтверджувала газета “Морський промінь”, редакція якої базувалася на вулиці Миколаївській.
За місяць, 15 квітня, тодішній директор заводу, Олександр Іванович Петров, оголосив у газеті “Миколаївський дозор”, що за період з 1 січня по 28 лютого того ж 1934-го року заводом було вироблено 1 200 одиниць продукції. Також за цей самий період було виготовлено 250 морських агрегатів і 150 суден.
Згодом підприємство активно модернізувалося. На початку липня у тому ж році було встановлено нове обладнання за суму 75 тисяч рублів. Це дозволило збільшити випуск продукції на 18%. Це також неодноразово висвітлювали у миколаївській друкованій пресі. Зокрема у газеті “Южная правда”.
Споживчі товари та кооперативні магазини
10 квітня 1936-го року газета “Робітничий голос” Миколаєва опублікувала оголошення магазину “Прогрес”. Директор магазину, Іван Семенович Ковальчук, повідомив, що магазин пропонує 300 кілограмів цукру першої категорії вартістю 15 копійок за кілограм.
12 квітня того ж 1936-го року на вулиці Гончаренка, в приміщенні молокозаводу “Сонячний”, розміщували оголошення про продаж 500 літрів свіжого молока. Вартість становила 18 копійок за літр.
У кооперативному магазині “Нова зоря”, розташованому на Центральному проспекті, 5 травня в тому ж році продавали 50 кг борошна по 10 копійок за кілограм. Це анонсували на шпальтах “Миколаївських новин” та “Клич молоді”. Наступного місяця, 8 червня, у газеті “Красный моряк” було оголошено про продаж 100 літрів масла, ціною 25 копійок за літр.
За даними місцевих архівів, у період з 1935-го по 1937-ий кооперативні структури забезпечували понад 80% споживчих потреб місцевого населення. Частково, завдяки оголошенням на сторінках місцевих газет.
Крім цього, кооперативи регулярно проводили акції. Наприклад, 20 липня 1936-го року в “Молодому пролетарі” було опубліковано оголошення про знижки до 20% на товари першої потреби. Подібні оголошення підтверджували важливу роль газет у Миколаєві.
Будівництво та житлова забудова
20 травня 1935-го року газета “Миколаївські новини” опублікувала оголошення забудовника “Миколаївбуд”. Архітектор Микола Федорович Іванов розробив проєкт житлового комплексу на вулиці Соборній.
В оголошенні йшлося, що проєкт передбачає будівництво 200 квартир із сучасними санвузлами та електропостачанням. Вартість кожної квартири становила 3 500 рублів, а обов’язковий початковий внесок – 500 рублів.
Так, 5 червня того ж року містобудівельна комісія, очолювана Сергієм Петровичем Гончаренко, затвердила проєкт. Роботи проводилися на земельній ділянці площею 2,5 гектари, розташованій у районі Індустріального парку на південному заході Миколаєва. Про це також писали в одному з червневих номерів “Шлях індустріалізації”.
У 1936-му році на будівництво було виділено інвестиції у розмірі 1,2 млн рублів. За даними місцевої ради, 15 серпня 1936-го року вже збудовано 40 квартир. Забудова включала окремі комунальні блоки для сімей робітників суднобудівних підприємств, зокрема для співробітників заводу “Наваль” і “Морський промінь”. Це було опубліковано в одному з вересневих номерів “Миколаївського вісника”.
Культурні та освітні ініціативи
28 вересня 1936-го року Миколаївський художній музей, під керівництвом директорки Марини Василівни Соколенко, відкрив виставку робіт українського живописця Дмитра Лисенка. Напередодні це анонсували у “Молодому пролетарі”.
3 жовтня у тому ж 1936-му році Національний ліцей імені Тараса Шевченка, де викладала професорка Олена Миколаївна Романенко, організував літературний вечір із читанням поезії Василя Симоненка та Степана Горбунка. Анонс цієї події публікували на сторінках газети “Южная правда”.
Також 12 грудня 1936-го було анонсовано конференцію “Нова епоха освіти”. Але вже у “Миколаївських новинах”. Ця конференція була організована за участю педагогів Олександра Коваленка, Дмитра Бойчука та Марії Гриценко.
5 липня 1937-го року місцева газета “Кіно та театр” оголосила про прем’єру кінофільму “Життя на березі Буга”. Директор кінотеатру “Пролетарський”, Володимир Степанович Гончар, повідомив, що прем’єра відбудеться о 19:00 на центральному екрані Миколаєва.
Політична реклама та соціалістичні ініціативи
12 червня 1933-го року газета “Радянська правда Миколаєва” надрукувала оголошення Миколаївської ради робітничої молоді. Керівник ради, Володимир Олександрович Мельник, закликав до активної участі у будівництві нового заводу.
Звернення включало конкретні дані. Початок робіт був призначений на 1 липня 1933-го року. Інвестиції складали 2,5 млн рублів. Новозбудований завод повинен був забезпечити 5 тисяч нових робочих місць.
15 серпня 1934-го року комісія, очолювана Іваном Петровичем Садовим та Олександром Васильовичем Рижиком, провела аудит виконання п’ятирічного плану. Про процес будівництва часто писали у згаданій вже “Радянській правді Миколаєва”. В цих рекламних оголошеннях також часто згадували керівників місцевих партійних органів. Наприклад, Василя Михайловича Ковальчука, Петра Івановича Литвиненка та Михайла Олександровича Гончаренка.
Також 20 вересня 1934-го року Миколаївська рада робітничої молоді організувала мітинг на площі Перемоги. Він був анонсований на сторінках “Миколаївського вісника”. На цьому мітингу було представлено план збільшення виробництва на 15% та оголошено про залучення додаткових 1,2 млн рублів інвестицій.
Як бачимо, рекламні оголошення у газетах Миколаєва у 1930-х роках відображали динамічний розвиток нашого міста та трансформацію суспільства. Промислова реклама підкреслювала досягнення суднобудівних підприємств, а споживча – популярність нових товарів і кооперативних магазинів.
Оголошення про будівництво на території нашого міста сприяли модернізації житлової забудови, а культурні ініціативи – розвитку мистецького та освітнього простору. Політична реклама допомагала формувати соціалістичну свідомість та підтримувати державні плани п’ятирічки.
Таким чином, реклама в миколаївських газетах стала важливим інструментом як для поширення державної політики, так і для відображення потреб місцевого населення.