Що таке старість не в радість знають на власному прикладі пенсіонери, яких родичі відправили доживати останні роки або дні до приватного будинку для літніх людей у Миколаєві. Ніхто б так і не дізнався, як у місті корабелів ведуть бізнес під прикриттям благої цілі – забезпечити комфортне проживання для людей похилого вік, якби до закладу з перевіркою не завітав представник секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Вадим Жепало, пише mykolaiv.one.
Харківський ФОП з працівниками без документів та санітарних книжок
Під час перевірки приватного будинку для літніх людей Вадиму Жепало вдалось з’ясувати, що він оформлений, як звичайний ФОП, але місце реєстрації не Миколаїв, а Харків. На якій підставі підприємці здійснюють діяльність та надають послуги по догляду за старенькими у місті корабелів не відомо. Всього у закладі позмінно працює шестеро працівників, а також кухар. На прохання надати документальне підтвердження офіційного працевлаштування та санітарні книжки, що є обов’язковим для роботи у подібних закладах, жоден з присутніх зробити цього не зміг.
Як пенсіонерів влаштовували у приватний будинок для літніх людей
Представник Уповноваженого з прав людини повідомив, що нині у закладі живе 19 осіб – 9 жінок та 10 чоловіків. Всі вони є дієздатними особами старше 80 років і знаходяться під наглядом підприємців від одного до двох років. Відправили стареньких на “відпочинок” їх родичі. Вони ж і підписували договори з підприємцями, хоча старенькі є дієздатними та повинні вирішувати хочуть вони перебувати в закладі чи ні самостійно.
Під замком, без прогулянок та будь-яких умов для нормального життя
Виявилося, що виходити за межі приватного притулку для літніх людей постояльцам категорично заборонено. Ситуацію могла б дещо покращити велика присадибна ділянка, але і тут не склалося – подвір’я має розмір 4 на 5 метрів та знаходиться за високим парканом. Проте і цією “розкішшю” старенькі не можуть скористатися, адже приміщення абсолютно не обладнане для людей з інвалідністю. Фактично, підписавши договір з підприємцями, родичі посадили немічних бабусь та дідусів доживати останні дні у буцигарні. Люди вже по 1-2 роки не були на вулиці та не бачили сонячного світла.
“Ані піднятися у будівлі, ані піднятися на другий поверх для людини з інвалідністю неможливо через майже вертикальні сходинки, тому пацієнти на вулицю і не виходять”, – повідомив Вадим Жепало.
Приміщення у якому постійно проживає 19 осіб абсолютно не обладнане. У кімнатах елементарно немає шаф для одягу. Особисті речі, засоби гігієни, ліки розкидані по кімнатам, в холодильнику, на підвіконнях. У туалетах немає поручнів, а миють стареньких у ванних, куди спускають воду з пральних машин.
Сплять постояльці приватного будинку для літніх людей на залізних ліжках з тоненькими матрацами. Телевізори не працюють, на весь заклад єдиний кондиціонер. Про вогнегасники, плани евакуації та інше тут навіть і не чули. Все це більше схоже на суворі казарми, аніж комфортні умови для життя. Проте місяць перебування у закладі родичам обходиться у вісім тисяч гривень за одного пенсіонера. Тож виходить непоганий бізнес на стражданні старих людей.
Жодного медичного забезпечення
Про здоров’я стареньких тут також ніхто не піклується. Організація не має власного медичного забезпечення, лікарів викликають родичі пенсіонерів тоді, коли вважають це необхідним. Декларацій з сімейним лікарем також ні в кого не має. Ліки пенсіонерам дають тоді, коли це вважають за потрібне доглядальниці.
