Холодний ранок 24 лютого 2022 року змінив наше життя… Змінив кожного з нас. Змінив весь світ. Тоді почалася повномасштабна війна Російської Федерації проти України та українського народу. Озброєні пропутінські найманці прийшли на нашу землю грабувати, катувати, вбивати…
Здається, наше життя більше ніколи не буде таким, як було до того кровавого ранку. Бо ж відтоді змінилося все. Абсолютно все! Зміни торкнулися навіть ринку праці. І це логічно. Бо ж велика кількість миколаївців евакуювалися у більш безпечні місця. А то були й підприємці, й вчителі, й бухгалтери, банкіри, судді, водії, журналісти, продавці, айтішники, копірайтери, юристи, правники, прибиральники…
Своє життя тоді довелося рятувати нам всім. Тож детальніше про те, як змінився ринок праці, про поняття вищої освіти в розумінні миколаївців, перекваліфікацію під ворожими обстрілами, дистанційне навчання та те, які професії миколаївці вважають не престижними – читайте в матеріалі на сайті mykolaiv.one.
Ринок праці у Миколаєві під час війни
Не дивлячись на те, що ледь не щодня над нашим Миколаєвом пролітають ворожі ракети, на ринку праці досі спостерігається підвищений попит на робочі місця. Бажаючих працювати значно більше, ніж вакантних пропозицій.
Найчастіше у нашому місті з проблемами працевлаштування стикаються юристи, освітяни, державні службовці, страхувальники, водії та спеціалісти сфери автомобільного транспорту. Від першого дня війни ці професії є найменш затребуваними. І нових вакансій для представників цих професій вкрай мало.
Та, варто зазначити, що криза зачепила абсолютно всі професійні сфери. І кількість вакансій на ринку праці набагато менша, ніж було до 24 лютого 2022 року.
Водночас миколаївці активно шукають і додаткові підробітки. Нерідко працьовиті жінки йдуть виконувати хатню роботу, а чоловіки ж підзаробити хоч би й вантажником. В цей складний час миколаївцям підходить все. Все, за що платять хоч якісь кошти.
Що таке вища освіта у розумінні миколаївців
Сувора реальність нам продемонструвала, що час, коли один диплом на все життя – уже закінчився. І миколаївці стали серйозніше ставитися до вибору своєї професії. До вибору того, чим хочуть займатися тут і зараз. Бо ж кожен день цінний… Бо ж завтра може й не настати… А час тепер вже дорожче коштовніших діамантів.
Насамперед вища освіта для миколаївців – це нетворкінг. Це можливість знайти партнерів, друзів… Можливість соціалізуватися. Тобто йдеться більше про набуття контактів, аніж якихось конкретних знань чи здібностей. І це теж нормальна загальносвітова тенденція.
Дехто ж серед миколаївців вибирають університет, тому що це сходинка до наукової кар’єри. А її насправді обирає дуже мало людей. Для сучасного суспільства, якому потрібні дослідження й інновації, це вкрай невеликий відсоток.
І сам по собі вступ, наприклад, на фізико-математичний чи хімічний факультет, це ще не факт того, що потім люди підуть працювати у високоінтелектуальні наукові сфери. Хтось може просто з цим дипломом піти працювати в ресторан чи ще додатково пройти курси і стати висококласним маркетологом.
Разом з цим, майже половина миколаївців вважають, що крім вищої освіти треба мати фах. Бо це не одне й те саме. Дуже часто університет — це формальна класифікація. І це теж загальносвітова тенденція, оскільки вважається, що університет вчить рівню мислення, задає певну систему координат. А конкретний фах — це передусім коледж, дуальна освіта, навчання на робочому місці, яке дає конкретний сертифікат того, що людина, наприклад, може програмувати, випікати торти, писати тексти, вчити дітей тощо.
Перекваліфікація під обстрілами
На ринку праці в Миколаєві трапився переворот. Дехто ж втратив роботу, дехто бізнес, а дехто життя… Бо триває війна. Кривава і безжальна війна. Тепер, коли необхідно пристосовуватися до нової реальності, більшість миколаївців не наважуються змінювати професію. І причин тут багато. Дуже багато…
Через проблеми працевлаштування миколаївці намагаються перекваліфікуватися. Молоді та більш старші люди активно записуються на різноманітні курси. Вони вивчають все, що може знадобитися їм у найближчому майбутньому. Вивчають все, завдяки чому зможуть себе забезпечити.
Та, попри це, деякі миколаївці бояться перекваліфіковуватися. Бо ж за плечима вже є досвід… Цінний досвід. А тут потрібно починати все з нуля. Вчитися абсолютно всьому.
Здебільшого люди не можуть визначитися зі сферою діяльності, яка була б престижною у найближчому майбутньому. Вони не знають, на якій роботі зможуть реалізувати себе на 100%. Бо ж триває війна… Немає стабільності… І ніхто не знає, що буде завтра. Ніхто не знає, чи буде життя взагалі… Бо ж доля Маріуполя лякає. А що ж казати й про Авдіївку, Бахмут, Мар’їнку..? Залишається лише віра в ЗСУ. Непохитна віра у наші Збройні Сили України та в кожного солдата.
Не хочуть миколаївці перекваліфіковуватися й через те, що в новій сфері діяльності спочатку потрібно буде зайняти трохи меншу посаду. А це вже й не той рівень прибутків. Не той рівень життя, до якого ми всі звикли…
Водночас деякі люди хотіли б змінити професію і нарешті зайнятися тим, про що мріяли все своє життя. Але реальність жорстока. І під постійними обстрілами нашого міста не так вже й легко знати ті курси, реклама яких була колись на кожному кроці. Тепер вже не так легко здобути омріяний фах… І це навчило нас цінувати. Більше цінувати все те, що у нас є. Навіть робота, на яку більшості з нас доводиться ходити щодня.
Про дистанційне навчання у Миколаєві
Протягом 2019-2020 років через стрімке поширення коронавірусної інфекції та введенні карантинні обмеження миколаївці здобували освіту дистанційно. І тут люди вважають, що запровадження дистанційних інструментів і методів навчання частково або відчутно знизило якість шкільної освіти.
Якість у нас це не тільки оцінки і формальні знання, а й мотивація і здатність розв’язувати проблеми. А також і ті завдання, які були по факту, дуже часто не сприяли ні умінню розв’язувати практичні завдання, ні бажанню, тому що коли це все біля екрана, не виходячи з кімнати, то достатню сумно. На думку освітніх омбудсменів, тут питання стоїть в тому, що і дистанційне навчання, і самі завдання мають бути більш творчими. Та й водночас їх має бути менше. Бо ж саме по собі дистанційне навчання втомлює.
І лише коли навчальний процес здається почав налагоджуватися, почалася повномасштабна війна… Знову почалося дистанційне навчання.
Найбільш престижні та непрестижні професії у Миколаєві
Звісно ж, у Миколаєві є професії, які не дивлячись на війну користуються шаленим попитом. Це продавці, правники та кур’єри. Не мають проблем з працевлаштуванням також і медики, айтішники, психологи, економісти, інженери та навіть працівники сфери туризму.
До слова, немає вільних вакансій на такі посади, як охоронець, прибиральник службових приміщень, оператор котельні, кухар, продавець-консультант, вантажник, машиніст котельні, слюсар-ремонтник, швачки, сторож, медсестра, фахівці державної служби, двірник.
Водночас є й такі професії, які містяни вважають вкрай не престижними. Так, найбільш не популярними професіями у Миколаєві вважається богослов’я, релігієзнавство та гідроенергетика. Чомусь люди не бачать у цих сферах кар’єрного росту та гідних заробітків. А отже, саме тому й не хочуть вибирати їх для свого життя.
