Миколаїв славиться своєю історією. Славиться своїми потужними заводами та видатними промисловцями. В нашому краї колись функціонували потужні підприємства ХІХ століття. То були одні з найбільших заводів у цілій Україні.
А все почалося ще тоді, коли й нашого Миколаєва по факту не було. Все почалося з корабельної верфі. Її заснували за рік до того, як офіційно з’явився сам Миколаїв. У 1788-му.
Вже протягом ХІХ століття корабельна верф процвітала. Тоді у нашому місті почали з’являтися готелі, пекарні, млини, заводи… Почав зароджуватися бізнес. Справжній бізнес. Більше про це читайте в матеріалі на сайті mykolaiv.one.
Про дві половинки ХІХ століття
Миколаївщина ХІХ століття – це не лише село і “садок вишневий коло хати”, якою її показувала радянська історіографія. Це багатомільйонні іноземні інвестиції. Це те, що всупереч всьому намагалися приховати від простих людей. Від наших предків.
Насамперед тут мова піде про кораблебудування та ремонт суден. Найрізноманітніших суден. Миколаїв вивів всю Російську Імперію на перше місце за рівнем концентрації кораблів. А підприємці та техно-еліта стали новим прошарком суспільства.
Перша і друга половини ХІХ століття кардинально відрізняються одна від одної. До прикладу, після 1850-их років прості селяни Миколаївщини змогли відірватися від звичної для них роботи на землі та відправитись у місто. Відправитись на заробітки. Кудись на підприємство.
Тоді ж простий селянин мав можливість, до прикладу, придбати собі швейну машинку Zinger і стати кравцем. Професійним кравцем. Звісно ж, маючи лише бажання опанувати професію. І, як наслідок, надавати відповідні послуги іншим мешканцям у своїх населених пунктах. Так жителі Миколаївщини в кінці ХІХ століття часто заробляли собі на життя. Могли навіть заробити на гідну освіту для своїх дітей.
Простір можливостей на Миколаївщині
Точкою неповернення стали реформи 1860-70-х років. Тоді ж пройшла й аграрна реформа. 19 лютого 1861-го року на землях Миколаївщини було скасовано кріпосне право. З того часу селяни отримали особисту свободу і право вільно розпоряджатися своїм майном.
Хоч поміщики й зберігали власність на всі землі, які їм належали, вони зобов’язані були надати в постійне користування селянам присадибну землю, польовий наділ та інші угіддя. Так звільнився ринок робочої сили й ринок споживання.
Ще одна точка неповернення – це будівництво залізниць. Масштабне будівництво залізниць. Там було кілька хвиль. Спочатку домінувала військова стратегія. Потім вже економічна. Втім, без залізниці та ліквідації кріпосного права простору можливостей на Миколаївщині бути точно не могло.
А щоб можливість перетворилася в дію, потрібно було, щоб той прив’язаний до своєї землі селянин піднявся і кудись поїхав. У другій половині ХІХ століття розірвати зв’язок людини із землею було вкрай важко. А особливо першому поколінню…
В історичних джерелах є дуже багато прикладів, як міські підприємці скаржилися на найманих селян. На тих, котрі прийшли у місто підзаробити. Підприємці часто казали, що коли в селян починаються жнива, то вони кидають виробництво і вертаються додому. А ось самі підприємці в цей час залишалися без робочих рук…
Тоді в традиційному селянському середовищі вважали, що праця не на землі, то взагалі не робота. В деяких селах Миколаївщини такий стереотип і досі є. Здебільшого, серед старшого покоління. Бо ж коли молоді люди з міста приїжджають до бабусь і дідусів у село й сідають за комп’ютер попрацювати, то чують: “Це не праця. Піди картоплю посади – це справжня праця!”.
Лише ті люди, які вже друге покоління після скасування кріпосного права жили й працювали на миколаївських заводах, чи на підприємствах інших міст нашої області, усвідомлювали себе окремим прошарком. Дехто з них вже навіть мав спеціалізовану освіту, професійно-технічну.
Перші інвестиції в землі Миколаївщини
У другій половині ХІХ століття на землях сучасної Миколаївщини існував зовнішній ринок інвестицій. Була щира віра заможних інвесторів. Була сприятлива економічна кон’юнктура… Був російський царизм…
От чого лише коштують одні французькі інвестиції?! У 1880-х роках у Франції була економічна криза. Глобальна економічна криза. І шукаючи нові джерела заробітку, французи звернули увагу на Російську Імперію. Та, був тут і особистий зв’язок імператорської родини.
Варто, звісно ж, згадати та про комунікації. Високий рівень комунікації. Бо якби не було телеграфу, а пізніше й телефону, то не було б і такого поширення. А преса?! Чого вартує тільки одна преса?!
До нашого часу збереглися оцифровані архіви британської газети Times за ХІХ століття, де були цілі статті про економічні можливості в Миколаєві та сусідніх Одесі й Херсоні. То був справжній інформаційний бізнес-дайджест. І, як наслідок, на Миколаївщину приходили англійський, французький, бельгійський і німецький капітали. Всі вони ранжувалися за обсягами.
До прикладу, першість тримали французи та бельгійці, далі – німці, а останніми були англійці. Саме такий порядок варіювався в різні роки другої половини ХІХ століття. Так, на бельгійські інвестиції на Миколаївщині були спрямовані на виробництво металу, на видобуток корисних копалин та і міське господарство, а саме в трамваї та трамвайні мережі.
До слова, частина залізничних колій Миколаївщини також була збудована на кошти приватних компаній. Водночас були й державні замовлення. За них завжди була потужна конкуренція. Бо за кожен пуд чавуну (1 пуд = 16,38 кг), за кожен метр рейок, держава платила собівартість і ще вершечок.
Особливості кінця ХІХ століття
Промисловий переворот в Російській Імперії, до складу якої входила й сучасна Миколаївщина, розпочався пізніше, ніж у європейських країнах. Водночас у час перед Першою Світовою війною темпи модернізації були доволі суголосні.
Втім, коли Європа розвивалася своїм природним ринковим шляхом, Російська Імперія була у хвості. А вже у 1913-му році за рівнем концентрації виробництва цій країні не було рівних у всьому світі.
Протягом 1880-1913-х років частка Російської Імперії у промисловому виробництві світового рівня збільшилась від 3% до 5,5%. Це багато. Дуже багато. А особливо для того часу…
Тут важливо сказати й про ще один цікавий показник. Це прибуток на душу населення. Хотілося б сказати про його зростання… Втім, тут Росія відставала. І не просто відставала, а дуже безнадійно! Бо ж, до прикладу, у Сполучених Штатах Америки цей показник був у десять разів більший. Уявляєте? В десять разів!
Звісно ж, рівень життя населення Миколаївщини теж зростав. Ось лише варто порівняти медицину 1863-го та 1913-го років! Це щось кардинально різне. А пройшло якісь півстоліття!
Але тут є ще одна цікава штука. Дуже цікава штука. Це рівень очікування. Люди ж щодня бачили технологічне зростання, а їх рівень очікування зростав ще швидше. Та й так швидко, що ці очікування не могла забезпечити тодішня економіка. І цей розрив став однією з ключових причин революції у 1917-му році.
Наприкінці ХІХ століття на Миколаївщині з’явилися перші підприємці, з’являється пролетаріат. Втім, до усвідомлення себе як пролетаріату чи як підприємницького класу, соціальної групи, в ХІХ столітті було ще трохи далеко. Бо ж лише на початку ХХ століття миколаївський підприємець дійсно усвідомив себе підприємцем.
