Яким було життя наших прабабусь та прадідусів? Без інтернету та мобільних телефонів, без швидких селфі та сторісів у Інстаграмі? Уявляєте? Наше життя круто відрізняється від їх сучасності. А тепер подумайте, яким же буде життя наших онуків та правнуків! Так-так, подумайте як зміниться життя через 2-3 покоління.
Виходячи з потреб населення у нашому рідному Миколаєві з’являться й нові професії. Будуть нові фахівці… Буде така реальність, про яку ми навіть не мріємо. Тоді вже стануть реальністю самоврядні автомобілі, розвинеться 3d друк, знизиться собівартість виробництва сонячної енергії… А ось деякі професії, найімовірніше, зникнуть. Це показує нам історія…
Далі в матеріалі на mykolaiv.one ми розповімо вам про професії, які були дуже популярні у Миколаєві в минулому столітті, а завдяки торжеству промислової революції та технічного прогресу вони безслідно зникли.
Телефоніст
Винахід автоматичних телефонних станцій спочатку поставив під загрозу, а потім остаточно знищив професію телефоніста. Представниками цієї професії у Миколаєві були в основному дівчата.
Телефоністки сиділи за спеціальною дошкою, перемикаючи і з’єднуючи телефонні лінії одну з одною. Варто сказати, що ця робота була досить нервовою. Бо на з’єднання в ручному режимі за нормативами відводилося всього вісім секунд, дзвінок міг зриватися.
Телефонні оператори у Миколаєві працювали вручну аж до 1980-х років. І навіть до того часу ця система використовувалася для міжнародних дзвінків.
Людина-будильник
Професія людини-будильника існувала у Миколаєві всього лише кілька десятиліть. Точніше, то був не конкретний фах, а підробіток. Він існував за часів промислової революції.
Робота “стукачів-побудщиків” полягала в тому, щоб будити робочих перед зміною. Для того, щоб дотягнутися до вікон других поверхів, вони використовували довгі й легкі бамбукові палиці. “Люди-будильники” отримували кілька пенсів на тиждень і цей підробіток відмінно підходив жінкам і літнім людям, які не могли працювати на заводі.
Процесор
До винаходу комп’ютера існувала професія обчислювача. У Миколаєві вона користувалася особливим попитом. Обчислювачі виробляли довгі й виснажливі обчислення вручну. І вони завжди працювали в команді. Кожен член команди виконував свою частину роботи, таким чином, робота в команді йшла паралельно.
Одним з яскравих прикладів, є робота обчислювачів над “Манхеттенським проєктом”. Це кодова назва програми Сполучених Штатів Америки по розробці ядерної зброї. Вона була дуже важливою під час Другої Світової війни. Її виконували шість жінок-обчислювачів. Після закінчення війни обчислювачі працювали в НАСА над проєктами, пов’язаними з польотами.
У Миколаєві ж обчислювачі працювали на різних підприємствах, в тому числі й на суднобудівних заводах. Цю професію тут цінували по-особливому. Надалі через стрімкий розвиток комп’ютерних технологій необхідність просто відпала.
Друкарі та писарі
Ще одна популярна серед миколаївчанок жіноча професія, яка пішла в минуле появою комп’ютерів – це друкарка. Тобто, складачка текстів на друкарській машинці. Звісно ж, потім Миколаєва дісталася спеціальність “складача на комп’ютері”, але популярність цих професій неможливо порівняти. Бо функція копіювання змінила світ творців текстів.
І якщо вже мова зайшла про носії інформації, то варто згадати про ще одну кинувши в лету професію. Про писаря. Всі миколаївські писарі зникли з появою книгодрукування. Вони професійно переписували книги й документи від руки.
Історично склалося, що писарі у Миколаєві вели справи великих землевласників та царів, вели хроніку при храмах і містах, а також переписували різні значущі тексти, включаючи хроніки і священні писання.
Сплавщик
Нелегко в старому Миколаєві працювали й бокораші лісу. Вони виконували функції нинішніх вантажівок – збирали колоди та доставляли їх на переробку. В ті часи процес транспортування лісу був наступний: взимку зрубані дерева складали на замерзлій поверхні річки, навесні лід танув і колоди починали плисти вниз за течією. А міцні й сильні чоловіки йшли берегом з довгими палицями, направляючи колоди і прибираючи з їх шляху різні перешкоди.
Професія сплавщика повністю зникла в Миколаєві на початку XX століття. Тоді, коли почали масово будуватися залізниці і появлятися переносні лісопилки.
Кучера та ямщики
“Кінь була, є і буде, а автомобіль – це лише модна примха”, – так в 1903 році президент Мічиганського Ощадного банку намагався відговорити юриста Хораса Ракема від інвестицій в підприємство Генрі Форда. Тоді з ним погоджувався переважна більшість населення.
Самі ж кучера у всьому світі, та навіть у нас – у Миколаєві, навідріз відмовлялися вірити, що їхня професія може практично відразу зникнути через поширення автомобілів, а надалі – громадського транспорту.
Та, разом з кучерами в Миколаєві зникли і ямщики. А ця професія процвітала в нашому місті ще з XVII століття. Ямщики перебували на державній службі, жили в спеціальних “ямських” слободах і отримували з казни грошову і порохову платню. Вони доставляли пошту, казенні вантажі, перевозили чиновників і взагалі грали важливу роль в економіці країни до поширення залізничного транспорту.
Лектор на фабриці
Професія читця, або як його інколи називали лектора на фабриці, з’явилася в Миколаєві внаслідок промислової революції. Тут мова йде не про освіту і не наукових доповідей у лекторіях. У Миколаєві читці розважали робочих прямо під час виробничого процесу, оскільки праця на заводах була вкрай рутинною.
Нерідко читців наймали собі самі робітники, самостійно збираючи гроші на оплату їх праці. Зазвичай робочим читали газети чи розважальні тексти, але на рубежі XIX і XX століть читців стали активно використовувати агітатори – замість газет в руках лекторів з’явилися ліві політичні маніфести. Звісно ж, це не подобалося власникам фабрик та заводів. Тож в 1920-і роки читців у Миколаєві замінило радіо.
А ось на Острові Свободи читці існують досі. У 2015 році жителі Куби офіційно відсвяткували 150-річчя професії “читець на тютюновій фабриці”, що виникла, як тут вважають, 21 грудня 1865 року. У зв’язку з круглою датою кубинський уряд навіть звернулося до ЮНЕСКО з пропозицією внести цю професію до Списку всесвітньої нематеріальної культурної спадщини.
В цей час на Кубі професійними читачами на тютюнових фабриках працюють більше 300 осіб – всі вони є державними службовцями. Читання текстів вони присвячують всього 90 хвилин в день, а іншу частину робочого дня відводять для підготовки матеріалів на наступну читку і обговорення прочитаного з робітниками.
Ліхтарник
До винаходу електричних ліхтарів наш Миколаїв та інші велика міста висвітлювалися за допомогою свічок та газових ліхтарів. Їх запалювали ліхтарники. Щоб забратися на ліхтар, вони використовували довгі сходи, а підпалювали його сірниками або олійними лампами. У функції миколаївських ліхтарників входило запалювання і гасіння ліхтарів, наповнення резервуарів з горючою рідиною і ремонт ліхтарів.
Ця професія частково зникла з появою газових ліхтарів, які автоматично запалювалися в певний час, без втручання людей. А поява електрики остаточно поставила хрест на професії ліхтарника. Зате з’явилися абсолютно нові професії – інженери мереж і електрики.
