Уявіть лише 1924 рік. Міжвоєнний період… На сучасній вулиці Захисників Миколаєва працює майстерня морозива й тістечок. Маленька, непомітна, але з духом авантюризму. У цієї майстерні з’являється ідея – вирости до справжньої фабрики кондитерських виробів. Так народився задум Миколаївської кондитерської фабрики – не просто виробництва солодощів, а символу міської амбіції виготовляти власне, місцеве, “смак Миколаєва”. Цей лонгрід на сайті mykolaiv.one відтворює її історію.
Майстерня і початок фабрики
У 1924 році Миколаїв населяли близько 110-120 тисяч мешканців. В умовах, коли централізовані фабрики в Харкові, Києві або Одесі вже розвивалися, невеличкі кондитерські на Миколаївщині були шансом на локальний продукт.
На вулиці Декабристів (сучасна – Захисників Миколаєва) працювали кілька кондитерів-майстрів. Наприклад, місцеві спогади згадують, що один із таких – Іван Петрович Поліщиков випікав пиріжки з кремом і продавав їх навколишнім крамницям.
Майстерня мала невелику площу – один невеликий цех або навіть підсобне приміщення. Обладнання – ручні печі, прості литі форми, дерев’яні лотки, можливо, мідні казани для варіння кремів чи сиропів. Сировина – цукор, молоко, яйця, борошно. Все це доставляли з округу Одеської губернії.
У період 1924-1928 років майстерня працювала в межах обмежень НЕПу (Нової економічної політики). Водночас, усі подібні кондитерські були під контролем місцевих комісій. Тож власникам треба було зареєструвати торговий патент та отримати дозвіл санстанції на випічку харчових продуктів, бо якість мусила контролюватися.
У 1928 році в документах міської адміністрації згадується “відкриття кондитерської фабрики” як одного з нових підприємств Миколаєва. Це може свідчити, що початкову майстерню-цех оформили, розширили й визнали вже на рівні фабрики з певним юридичним статусом.
Переселення на Садову
Після того, як майстерня отримала свій юридичний статус, отримала й стаціонарну адресу: вулиця Садова, 25. Це місце зафіксоване на мапі як “Миколаївська кондитерська фабрика”.
Ця адреса – не випадкова. Вулиця Садова історично була однією з міських вулиць, що вела до житлових кварталів, водночас забезпечуючи відносно зручний під’їзд для доставок.
Кондитерська фабрика на Садовій отримала більшу площу – декілька цехів: випікальний, глазурувальний, пакувальний. Якщо раніше в майстерні могли працювати кілька людей, то відтепер працівників могло бути вже кілька десятків – пекарі, розробники кремів, пакувальники та обслуговуючий персонал.
Таким чином, переселення на Садову ознаменувало перехід від маленької майстерні до фабричного масштабу. Саме цей період формував локальну ідентичність бренду – “фабрика в Миколаєві”, з виробництвом, логістикою, співпрацею з крамницями міста та навколишніх районів.
Період Другої світової війни
У міжвоєнний період (1930-1939 роки) кондитерська фабрика працювала за плановою системою радянської промисловості. Це означало завдання на тонни продукції (цукерок, тістечок, вафель), норми продуктивності, раціоналізація витрат… Виробництво мало відповідати цеховим планам, а сировина – централізованим постачанням.
Сировина у цей період – це цукор із цукрових заводів півдня України, молоко з навколишніх сіл (Криве Озеро, Вознесенський район), борошно з місцевих млинів. Це скорочувало логістику й економило витрати, на відміну від фабрик, які завозили свою сировину здалеку.
Кондитерська фабрика на Садовій мала свої власні торгівельні точки та співпрацю з міськими крамницями Миколаєва. Зокрема у Центральному районі, у Старому місті, в районі Заводської. Продукцію доставляли вручну або на санках (в зимовий сезон) до магазинів або через міські ринки.
Під час Другої світової війни (1939-1945 роки) підприємство, як більшість виробництв, зазнало зупинки або переведення на військові замовлення – готові вироби могли постачатися для фронту чи тилу. Але конкретно про це для Миколаївської кондитерської фабрики у відкритих джерелах інформації немає.
Після війни фабрика на Садовій, 25, відновила свою роботу. Адреса залишилась як історична пам’ятка виробничої активності нашого міста.
Перші роки незалежності України
1990-ті роки – це час, коли Миколаївська кондитерська фабрика мала свої “найкращі роки” в незалежній Україні. При проєктній потужності 15 тонн за певний період фабрика виготовляла 16 тонн – тобто перевищувала план. Це показник віри колективу та амбіцій управлінців: у кризовий період 1990-х інфляції й розбалансованості торгівлі, утримати виробництво було нелегко.
Однак обладнання ще з радянського періоду зношувалося. Конвеєр у бісквітному цеху, який було запущено ще в 1960-х роках, вже вимагав капремонту. У ці роки конкуренція з централізованими фабриками з Києва чи Дніпра також посилилася. Тож продукція мала з’являтися не гірша, упаковка – ефектна, логістика – надійна.
Варто відзначити, що миколаївці завжди надавали перевагу “своєму” виробнику, особливо в районах віддалених, де доставлення з великих центрів було дорожчим.
Наприкінці 1990-х років Миколаївська кондитерська фабрика вже відчувала гострі проблеми. Падіння купівельної спроможності населення, стрибки цін на цукор, шоколадні маси, пакувальні матеріали… Керівництво фабрики неодноразово “переходило з рук у руки”, але без особливого успіху.
За певний час підприємство працювало під управлінням компанії “Шелтон”. Тоді трапився так званий прорив – продукція налагодилась. Випускали бісквітні вироби, карамель, шоколадні цукерки… Але цей період тривав лише близько 5 років, після чого фабрика зупинилася, залишивши борги з виплати заробітних плат.
Нове народження під брендом “АЛЬПІ-Україна”
ТОВ “АЛЬПІ-Україна”, юридично зареєстроване 30 вересня 1997 року, з кодом ЄДРПОУ 24789877 – це кондитерське підприємство, яке працює в Миколаєві й позиціює себе як спадкоємець традицій місцевого виробництва солодощів.
Адреса фабрики: вулиця Мельнична, будинок 21/1, місто Миколаїв, поштовий індекс 54055. Керівник – Альптекін Рамазан. Бухгалтер – Охотська Євгенія. Також з юридичних документів відомо, що серед уповноважених осіб фігурує Звєздов Володимир Євгенович як підписант.
Статутний капітал підприємства – 2 710 593 гривні. Основний вид діяльності – виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів (КВЕД 10.82). Підприємство також займається виробництвом продуктів борошномельно-круп’яної промисловості, сухого печива, тортів і тістечок тривалого зберігання, іншої харчової продукції, та має неспеціалізовану гуртову торгівлю харчових продуктів. Кількість працівників станом на 2025 рік – 34 особи.
“АЛЬПІ-Україна” заявляє, що є одним із перших підприємств в незалежній Україні, яке налагодило виробництво хлібопекарських поліпшувачів – технологічних добавок до борошна, що використовуються в хлібозаводах і пекарнях.
У публічних описах підприємства наголошується, що сировина використовується “високоякісна” і що “особливе відношення до якісних показників виробів та високий професіоналізм фахівців” – це ключові елементи іміджу. Торгова мережа охоплює всі області України. Є дані також про експорт продукції за кордон.
Таким чином, “АЛЬПІ-Україна” – це стабільне мале чи середнє підприємство, яке діє на ринку понад 25 років, має офіційно зареєстровану виробничу базу, конкретну адресу, керівників, асортимент.
Джерела: