Якими були перші готелі Миколаєва: історія споруд, які зустрічали туристів

Автори кінця ХІХ ст. – початку ХХ ст. часто використовували фразу “Перейдімо в номери”. Ця фраза вже давно стала крилатою. А ось що вона означає?! Куди й навіщо потрібно перейти..? Та про це дійсно мало хто знає. Адже мова йде про готельні номери. В Миколаєві цей бізнес досяг великого успіху. “Номери” є на будь-який смак та гаманець. Більше про це на mykolaiv.one

Як з’явилися перші готелі у Миколаєві?

Роками раніше проїжджі та приїжджі до Старого Миколаєва задовольнялися лише кімнатами на заїжджому дворі. Їх утворювали поруч із поштовими станціями. Одного разу саме в такому місті зупинявся і російський письменник Олександр Пушкін. На честь цієї події тут встановлено навіть меморіальну дошку.

Однак, заможні пани та панянки надовго тут не залишалися. Вікно кімнати на заїжджому дворі виходило на брудний двір. А запах який… А що про нього говорити?! Адже поруч була конюшня. Тож за чистим свіжим повітрям треба було йти далеко. Місту потрібно було щось більш комфортне та престижне. Однак, з моменту заснування Миколаєва (1789 р.) до появи у ньому першого готелю пройшло більше ніж сторіччя. 

Була в тодішніх готелів Старого Миколаєва і своя класифікація. Вони ділилися на три групи. До кожної – свої вимоги. А саме були “готелі першокласні”, “подвір’я і другокласні готелі” та “заїжджі двори”. 

Вимоги до перших готелів

В часи дореволюційного Миколаєва тодішня міська влада приділяла багато часу і грошей готелям. Бо це було важливо. Дуже важливо. Тож часто видавалися вказівні документи. Вони регламентували правила роботи готелів та заїжджих дворів.

Так, у Наказі Миколаївського градоначальника від 6 жовтня 1893 року можна прочитати такі рядки: “Кімнати мають бути світлі, чисто вмісти, сухі, теплі і добре вентильовані”. Крім того “прислуга у готелях, заїжджих дворах має бути завжди охайно вдягнена та ввічлива у поводженні з відвідувачами”. 

Особливо турбувалися про санітарний стан закладів:

“При кожному має бути помийна яма, смітник та відхоже місце; останнє повинно мати вільний прохід. Заклади, що не мають двору, повинні мати доступні вітер-клозети, в які обов’язково зливаються всі помиї і т.п. нечистоти, причому очищення таких проводиться через влаштовані зовні будинків люки”.

Перший готель Миколаєва

Першим готелем Миколаєва, який відкрив свої двері для постояльців, вважають “Золотий якір”. Про нього вперше згадали у місцевих газетах. Це трапилось у 1863 році. Сама двоповерхова будівля готелю була збудована у престижному районі старого міста. На розі вулиць Різдвяної (зараз – вул. Лягіна) та Адміральської. Це недалеко від набережної. Його збудували два брати – Карл та Іван Монте. 

Сам готель був клієнтоорієнтованим на заможних постояльців. В “Золотому якорі” було понад 15 номерів-кімнат та ресторан. Він знаходився у цій же будівлі та мав окремий прохід. При готелі була облаштована спеціальна контора в особливому приміщенні, а також місця для проживання працівників кухні та прислуги. Коридор був просторими, світлими та теплими. А на підлозі завжди були простелені м’які коврові доріжки. У номерах-кімнатах знаходилися відповідні меблі – металеве ліжко з чистою білизною гарної якості. Були й ванни з теплими вітер-клозетами. Та і це ще не все! Бо на кожні 10 кімнат-номерів – як мінімум 1 лакей. А щодо під’їздів, то тут завжди все було яскраво освічено. Також була і охорона. 

Так прожив готель 18 років. Бо вже у 1881 р. інженер Т.Брусницький перебудував готель у театр. Так Карл Іванович Монте став власником театру. Відтоді будівлю першого готелю кілька разів переплановували. Миколаївці добре знають цей будинок. У ньому зараз розміщується Миколаївський академічний художній драматичний театр. Фасад будівлі оформлений у псевдо ренесансному стилі. Театр є пам’яткою архітектури.

“Лондонський” готель

Модерн із легким присмаком бароко… Смачно звучить? А це про історію та архітектуру. Про вишуканий готель “Лондонський” у Старому Миколаєві. Будівлю побудували ще на початку ХІХ ст. На розі двох вулиць Спаської та Соборної. Його засновником та керівником був І.Барбе. Тож місцеві називали готель не “Лондонським”, а просто “Барбе”. 

Після великої кризи та занепаду, у 1899 році до Миколаєва почали з’їжджатися заможні купці, інженери, моряки… Тож питання готелів стояло вкрай гостро. “Лондонський” відкрився в самому серці старого міста. Це знаменувало початок відновлення Миколаєва. Хоч сама будівля виглядала розкішно, ім’я архітектора ніде не згадувалося. Не писали про нього ні тодішні журнали, ні газети. 

Готель Лондонський був найпотужнішим платником податків того часу. Це був один з найбільших готелів усього СРСР. У 1904 році у державну скарбницю готель приніс захмарну суму. Аж 1300 рублів. 

На балансі готелю було 60 номерів-кімнат. Тут був чудовий ресторан. З приватними кімнатами та окремими кабінетами. Щовечора тут звучала жива музика. Грали місцеві і приїжджі музиканти. А кухня, просто першокласна!

Однак, велич Лондонського тривала дуже недовго. Початком його занепаду стала громадянська війна. У будівлі вже тоді колишнього готелю були розміщені німецькі війська. Намагаючись зігрітися вони розбивали шикарні меблі та розпалювали з них багаття у буржуйці. Після Другої Світової війни на місці колись розкішного “Лондонського” готелю звели житловий будинок.

Пансіонат Вімута

На вулиці Соборній у Миколаєві є ще одна стара, багата історією будівля. Велична триповерхова будівля з великим центральним в’їздом у двір, півкруглими балконами та симетричним фасадом досі радує око. Нею милуються миколаївці та захоплюються гості міста. Колись тут був розміщений крутий для того часу пансіонат Вімута.

Він був збудований та відкритий у 1907 році. Броніславом Вімутом. Тут були доступні навіть номери для сімейного проживання. За кілька років величну будівлю викупив купець Шардт. Та це ще нічого. Однак, він здав його в оренду власникові тодішнього готелю “Лондонський”. Пану Барбе. Він уже облаштував у будівлі другий готель.

На жаль, будинок багато разів ремонтували. Дуже по-варварськи ремонтували. Бо неодноразово змінювалася форма вікон, дверей… Навіть втрачено деякі цінні архітектурні деталі. Та, на щастя, зберігся хоч рідний напис “B.WIEMUT.H”. Тепер, як і раніше, на першому поверсі розташовані магазини, а ось другий і третій – стоять порожні.

Готель “Центральний”

У Миколаєві є ще одна будівля, де колись був готель. По вулиці Макарова 41. Вона збережена практично у своєму первозданному вигляді з часів побудови. Зараз це місце називають “континентом”. Мова про готель “Континент”. Найстаріший у Миколаєві. Вперше про нього згадали у 1893 році. В тодішньому “Описі Миколаєва”.

На початку ХХ ст. будівлею готелю заволоділи художник, педагог, громадський діяч Леонід Васильович Інглезі та його дружина Олена Георгіївна. З того часу десятки років поспіль це місце називали “Будинком Інглезі”. Навіть писали про нього у друкованих виданнях дореволюційного Миколаєва. Та це й не дивно. Бо на першому персі будівлі Олена Інглезі облаштувала вишуканий ресторан та кілька різних магазинчиків. На другому – готель. Тож, це місце було дійсно красивим. 

Пізніше, готелі “Центральний” та “Ленінградський” об’єдналися. Другий з них знаходився по вулиці Радянській (нині – вулиця Соборна). Тож із 1932 року називаються як готель “Центральний”. А у 2002 році після реконструкції готель змінив свою назву на “Континент”.

More from author

Військовий “індекс борщу”: що у Миколаєві з цінами на продукти

Військове становище країни впливало абсолютно і всі сфери діяльності. Великих збитків, безумовно, пізнали прифронтові області. Миколаївська область належить до таких, де через військове становище...

Перший педагогічний інститут у Миколаєві

Історія становлення освіти у Миколаєві мала тривалий та непростий шлях. Незважаючи на те, що перші освітні заклади стосувалися морської тематики, найстаріший університет міста –...

Як виховувалися миколаївські хлопчики

З самого заснування до Миколаєва перевели училища з Херсона. Перше таке училище стосувалося морської архітектури, оскільки місто побудували на верфі. І там була гостра...
.,.,.,.