У 2021 році група миколаївських науковців підготувала до виходу черговий том книги «Реабілітовані історією», в якій провели глибоке дослідження щодо придушення повстанського руху на Миколаївщині. Йдеться про покарання представників інтелігенції, зокрема вчителів та інших членів організації «Просвіта». Більше на mykolaiv.one.
Голгофа правди та науки
Як відомо, радянська влада знищувала всіх, хто, на думку партійного керівництва, «підривав» її діяльність. І, оскільки зародки будь-якого бунту завжди назрівали в інтелігентних колах, саме на таких людей падали відповідні підозри. З 1918 по 1991 рр. від репресій радянського режиму було репресовано понад двадцять тисяч мешканців Миколаївщини. Але навіть ця разюча цифра не є остаточною. Дослідження миколаївських істориків тривають.
Керівник Миколаївського центру пошукових досліджень та редакційно-видавничої діяльності в одному з інтерв’ю за 2021 рік озвучив деякі факти, стосовно теми. Сергій Макарчук став одним авторів монографії «Голгофа правди та науки. Освітяни Миколаївщини – жертви репресивно-каральної системи». За його словами, під час терору 1937-1938 рр. в Миколаївській області було знищено близько 5 тисяч осіб. Звинувачення в українському буржуазному націоналізмі — традиційна риса для політичних репресій у нашій країні. Розстріли всіх «сумнівних елементів» були істеричною мірою, яку запровадили радянські лідери через страх. Вони чудово знали, хто і як валить режими, адже кожен з них у свій час брав участь у подібних заходах.
Знищення цвіту нації
У липні 1937 року в Миколаєві були ліквідовані учасники організації «Просвіта». Вирок був нехитрий, повністю «традиційний». Цих людей розстріляли за звинуваченням в антирадянській діяльності та злочинному націоналізмі. НКВС озвучила версію, що розстріляні займалися діяльністю, яка була спрямована на повалення радянської влади та відродження капіталізму. Крім того, їх звинуватили у підготовці терористичних актів, буцімто, проти партійного керівництва та радянської влади.
Сергій Макарчук розповідав: серед тих учасників «Просвіти», яких розстріляли виконавці з НКВС, був саме цвіт миколаївської інтелігенції — викладачі української мови та літератури, музиканти, актори театру тощо. Всі вони понесли страшне безглузде покарання тільки за те, що ідеї українського націоналізму, а також література, фольклор та мистецтво, сприймалося радянською м’ясорубкою, як виразка на тілі нової країни, як загроза, яку треба знищити за будь-яку ціну.
«Реабілітовані історією»
Радянські керівники вважали: твори українських письменників, звичайні шкільні підручники з української мови та літератури — буржуазно-націоналістична література. Взагалі, як ми бачимо, очільники тих часів та їх цербери з НКВС дуже полюбляли складні та водночас безглузді формулювання. Але в будь-якому з них обов’язково мали лунати такі слова-вироки як «зрадник», «антирадянський», «буржуазний націоналізм», «підрив радянської влади» тощо.
Дослідник Сергій Макарчук також зазначав, що однією з особливостей радянського терору є величезна кількість розстріляних та закатованих саме в Україні. З загального числа заарештованих — 60% ті, кого розстріляли у 1930 роки. Багато арештантів не витримували допитів та вмирали під час проведення чергового слідства.
У 2021 році миколаївські історики підготували дев’ятий том монографії «Реабілітовані історією», де досліджують справу з архіву СБУ. Обсяг цієї справи складає двадцять чотири томи. Досліджують ще одну справу на 9 томів. Вона знаходиться в обласному Держархіву. За цією справою було розстріляно 272 особи у 1920-х рр.
Сергій Макарчук оцінює роботу над монографією як просвітницьку роботу. Головне, за його словами, розвінчати міфи щодо «прекрасності» радянського режиму, донести до всіх правдиву інформацію про людей, яких було безвинно закатовано та розстріляно.
«До нас і зараз прийшли росіяни. Вони прийшли вбивати. Тому ми маємо розповідати правду», — впевнений Сергій Макарчук.
Дослідник так каже не дарма, адже російська верхівка влади у власних скріпах продовжує пропаганду цінностей кровожерливого радянського режиму.
В опублікованих миколаївських архівних документах ми знайшли згадування миколаївця, якого допитували співробітники НКВС. За його словами, ці «господарі життя» були впевнені у своїй безкарності. Вони казали арештованим, мовляв, ми самі є суд та слідство. Все на нашому боці.
Крім того, свідок приводив у приклад погрози:
«Ми вас розстріляємо, наче шалених псів, якщо не будете підписувати ті папери, які ми від вас вимагаємо».
У рецензії на монографію від доктора історичних наук Лариси Левченко сказано, що репресивна політика під час тоталітаризму є невичерпною темою. Це дійсно так, адже примари тих страшних часів ще не упокоїлися. Кати не понесли у земному житті покарання за свої антилюдські репресії та злочини. Єдине, що можуть зробити історики — неупереджено та правдиво показати світу, що таке тоталітаризм.