Першими закладами освіти в Миколаєві були, звичайно, ті, що готували фахівців для адміралтейства та суднобудівної верфі. Саме навколо них формувалася освіта міста від його започаткування. Проте, не «флотом єдиним» жили миколаївські учні. Більше на mykolaiv.one.
Фахівці для флоту та верфі
Одним з таких закладів стало Морське артилерійське училище. Його було засновано у 1793 році. Рік потому почав працювати Морський кадетський корпус. Трохи пізніше у 1798 відкрилося училище корабельної архітектури. Ці заклади освіти формували майбутніх морських офіцерів. Їм приходилося пройти непростий шлях учнів майстрів, які будували кораблі на верфі.
Пізніше в місті відкрили Миколаївське училище флотських юнг. Майбутніх фахівців готували шкіпери, писарі, фельдшери, а майстрові навчали юнаків премудростям суднобудівної верфі. Серед викладачів також були члени флотських екіпажів. Вони навчали майбутніх фахівців для роботи на адміралтействі.
Після миколаївських профільних закладів освіти випускники зазвичай продовжували навчання за кордоном. Вишів тоді в Миколаєві ще не було. Вчилися переважно у Франції або Великобританії.
У 1862 році в Миколаєві з’явилася портова реміснича школа. Її було засновано на місці колишньої штурманської роти та другого навчального екіпажу. Навчальні заклади міста пропонували лише початкову технічну освіту. Перша ідея щодо створення вишу у Миколаєві з’явилася у 1860-ті роки. Звичайно, найбільш потрібна освіта на ті часи була та, що пов’язана з будівництвом та обслуговуванням кораблів та верфі, а також відкриттям комерційного морського порту.
Народні училища
А як і яким наукам вчилися прості миколаївські школярі? У 1864 році високі імперські посадовці затвердили спеціальне положення про початкові народні училища. Ці освітні заклади були спрямовані на ліквідацію безграмотності серед простого населення, незалежно від того, до якого соціального кола належать учні.
Народних шкіл грамотності наприкінці ХІХ століття було в Миколаєві 15. Дітей навчали російської мови, письму, арифметиці, Закону Божому, Старому Заповіту, Символу Віри, церковному співу. Навчання було платним. Його вартість складала максимум 3 рублі. Ті учні, хто навчався добре, мали можливість перейти до безоплатного способу отримання знань. Повністю безкоштовно навчалися лише в школі на вулиці Рибній (Чкалова).
Рівень початкової освіти
В місцевих школах тієї доби навчання тривало від 2 до 6 років. Але, можемо припустити, що рівень знань учнів залишав бажати кращого. Архівні записи свідчать, що у 1880 році в початкових школах займалися понад 900 осіб. Проте до випускних іспитів допустили лише близько 40 учнів. А свідоцтво про закінчення закладу змогли забрати лише 24 «мученики науки».
Наприкінці ХІХ Міська дума прийняла рішення відкрити нові початкові училища. Їх назвали на честь М.Лермонтова та М.Ломоносова. І це сталося не дарма. Миколаївський військовий губернатор, віцеадмірал Сергій Тиртов особисто займався клопотанням щодо назв. Він доводив Міністерству народної освіти протягом всього 1899 року, що подібні назви будуть чудовим стимулом для розвитку освіти. Він був впевнений: учні та викладачі боятимуться осоромити імена, а з ними й пам’ять видатного науковця та відомого письменника. С.Тиртов був, вочевидь, дуже переконливим, адже посадовці з Міністерства з тими аргументами погодилися.
Початкову освіту в Миколаєві тієї доби можна було отримати також в церковнопарафіяльних однокласних школах. Навчання в них тривало три роки. В місті нараховувалося понад 10 таких шкіл. Єврейські діти здобували знання у приватних початкових училищах, або хедерах. Хлопчики здобували освіту виключно у меламедів.
Наприкінці ХІХ століття, як ми можемо бачити, рівень початкової освіти «кульгав на обидві ноги». На межі 19 та 20 ст. лише 30% миколаївців з 600-тисячного населення знали грамоту. А вища освіта ще довгі роки залишалася привілеєм заможних містян.