У Миколаєві працює досить розвинута бібліотечна система. Деякі заклади працюють ще з позаминулого століття. Навіть під час війни з країною-агресором їх діяльність триває. Особливої уваги, на нашу думку, заслуговують наукові бібліотеки, які приваблюють своїх відвідувачів не тільки багатими книжковими фондами, але й сприяють творчому особистому розвитку. Окремо відзначимо, що у 2022 році на Миколаївщині в бібліотечних закладах розпочався процес дерусифікації.
Ми підготували для вас четвірку найпопулярніших бібліотечних закладів, які вас точно не залишать байдужими. Більше на mykolaiv.one.
Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека
Напевно, кожен миколаївець знає про легендарну «гмирьовку». У далекому 1881 році було затверджено статутний проєкт Миколаївської громадської бібліотеки. Засновано її було з метою підвищення рівня самоосвіти миколаївців. А рік по тому містяни вже мали змогу безплатно користуватися бібліотечною читальнею, яка була розташована на перетині вулиць Спаської та Молдаванської в орендованому будинку. Щоб брати читати книги додому треба було платити 5 рублів на рік. Або 5 копійок на місяць, кому як зручніше.
На утримання бібліотеки кожного року міською управою виділялося тисячу рублів. Першим керівником закладу був миколаївський міський голова тих часів М. Паризо. З лютого 1882 року в бібліотеці були постійні відвідувачі. Від самого відкриття щороку читальнею користувалося близько ста двадцяти осіб. У 1894 році бібліотека переїхала у власне нове приміщення, яке було побудоване саме під неї. Там вона й знаходилася по 1964 рік. Заклад працював навіть під час нацистської окупації Миколаєва. Окупанти вимагали, щоб бібліотекарі позбулися деяких жанрів радянської літератури, а також творів письменників-євреїв. Замість цього сформували книжковий відділ, де були зібрані видання українською мовою. Під час німецької окупації бібліотеку відвідали понад шість тисяч осіб.Працівники закладу, завдяки власному ентузіазму, зібрали літературу з інших міських бібліотек, які розбили фашисти, розсортували їх та помістили у книгосховище.
Після деокупації бібліотека почала жити більш активним життям. Поступово для читачів з’являлися нові можливості. Після війни було організовано міжбібліотечний абонемент. Почали свою роботу літературні та рецензентські гуртки. У вересні 1964 року заклад урочисто відкрили у новому приміщенні, а у 1967 році бібліотеці було присвоєно ім’я О.М.Гмирьова.
У 2020-х рр. заклад має назву Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека.
Центральна міська бібліотека ім. М.Л.Кропивницького
Міська бібліотека є однією з найбільших в Миколаєві. Це — інформаційний хаб та соціокультурний центр міста, який об’єднує двадцять шість бібліотечних закладів Централізованої бібліотечної системи для дорослих миколаївців. Понад двадцять тисяч осіб щороку користується послугами бібліотеки. Тут кожен може скористатися автоматизованим обслуговуванням, а також віртуально-довідковою службою, залом електронної періодики тощо. Крім того, у закладі передбачено надання послуг миколаївцям з обмеженими здібностями.
Центральна міська бібліотека щороку бере участь у різноманітних конференціях, програмах, вуличних акціях. Крім того, проводяться зустрічі з аматорами та миколаївськими відомими авторами.
А тепер трохи історії. Миколаївська «кропивниця» була заснована у 1900 році, як відділення Миколаївської громадської бібліотеки. Поступово заклад розширився. Кожен рік до бібліотеки, яка реалізовувала свої просвітницькі плани, приходили все нові містяни. Заклад був дуже популярним. Навіть під час Першої світової до бібліотеки приходило близько сотні читачів за день.
У статусі відділу миколаївської Центральної бібліотеки заклад проіснував до 1922 року. Саме тоді його приєднали до бібліотечної міської мережі. Тепер це була перша міська районна бібліотека. З 1916 по 1962 рр. бібліотекою розсудливо керувала Марія Карлинг. Вона старанно зберегла для нащадків фонди бібліотеки під час Другої світової, піклувалася про їх поповнення і після війни. За її перебуванням директором приміщення бібліотеки було розширено.
У 1970-х цей заклад став одним з найбільших у Миколаєві. А у 1978 році «кропивниця» приєдналася до Централізованої бібліотечної системи для дорослих, яка представляє двадцять одну бібліотеку-філіал та три пункти.
Миколаївська центральна міська бібліотека для дітей ім. Шури Кобера та Віті Хоменка
Дитяча читальня №1 — таку нехитру назву мала майбутня бібліотека у рік свого відкриття. А було це у 1923 р. Три роки по тому миколаївські архіви вже мали згадування про «Дитячу міську бібліотеку №1». У 1959 році заклад отримав право носити імена партизанів Шури Кобера та Віті Хоменко, які підривали діяльність нацистів у Миколаєві під час Другої світової війни. Колектив та керівництво сучасного закладу згадує, як у 2021 році, коли армія російських окупантів порушила українські кордони та почала випускати ракети по мирних містах України, бібліотека відкрила своє бомбосховище для мешканців міста. Там могли знаходитись до 185 осіб одночасно. А в березні того ж року заклад знову почав повноцінно працювати. Миколаївська центральна міська бібліотека для дітей ім. Шури Кобера та Віті Хоменка поділена на два крила: одне — для молодшої вікової групи та школярів початкових класів, а інше — для старших. Крім звичайних послуг заклад пропонує також різні розважальні та навчальні гуртки. У бібліотеці створено сучасний інтерактивний хаб, який є базою для соціальної взаємодії між своїми читачами. Робота тут триває навіть під час війни, яка вже є другою на пам’яті бібліотеки. Тут завжди є відвідувачі. Юних миколаївців приводять до закладу батьки, які й самі сюди приходили за книжками, коли були школярами.
Миколаївська науково-педагогічна бібліотека
У 1946 році Миколаївська міська рада вирішила передати будівлю за адресою вулиця Чернігівська,17 (Шнеєрсона) на відновлення діяльності вчительської бібліотеки. Бібліотека знову, як колись, почала працювати та перейшла у підпорядкування Обласного комітету профспілки працівників початкових та середніх шкіл.
Кілька років по тому, у 1949 році, заклад перебрався в іншу будівлю на вулиці Московській (Маріупольська). Саме в той період бібліотека починає формувати фонд літератури з педагогіки. Створювався облік, що давало можливість налагодити ретельний професійний підхід щодо обслуговування миколаївських освітян. Станом на 1949 рік фон нараховував 680 екземплярів книг.
Цікава деталь: у 1988 році бібліотека тимчасово переїхала у прохідні двори Нового Водопою. Проте читачів стало тільки більше. Фонд нараховував вже понад 62 тисячі екземплярів! У 1997 році бібліотека знову змінила адресу. Відтоді вона розташувалася на вулиці Адміральській в Будинку творчості учнів.
Але у 2022 році її було ліквідовано. На той момент бібліотека мала п’ять тисяч користувачів на рік. До початку повномасштабного вторгнення їх було 20 тисяч. На момент ліквідації бібліотечний фонд складався зі 100 тисячі екземплярів.
За часи свого існування заклад був надійною базою для миколаївських освітян.