На старих фото вулиці Соборної у Миколаєві можна побачити гарну двоповерхову споруду. Чітко проглядається вивіска на фасаді “Лондонська”.На початку 20-го століття це був найкращий Миколаївський готель. На жаль, час будівлю не зберіг. Про красу готелю і якість обслуговування у ньому клієнтів можемо судити лише з спогадів миколаївців і публікацій у виданнях того часу. Тож повернемось на початок 20-го століття. Більше на mykolaiv.one.
Трохи про готельний бізнес у Миколаєві
З моменту заснування Миколаїв був так званим “закритим” містом. Тому для готельного бізнесу він був не цікавим. Проте, після того, як місто очолив губернатор фон Глазенап і домігся відкриття торговельного порту, до Миколаєва потяглись комерсанти з усіх куточків імперії. Приїздили й закордонні бізнесмени того часу.
Місто конче потребувало готелів. Адже, власники дохідних будинків не завжди були готові здавати апартаменти лише на кілька діб, а то й менше.
Але треба зазначити, що перші двори для приїжджих були не найвищого рівня. Там хіба, що змінювали коней, могли переночувати і щось попоїсти. Крім того, похвалитися чистотою і зручностями там теж не могли. Як же там селити іноземних гостей?
Першим справжнім готелем став “Золотий Якір”. Почав працювати в 1863 році. Збудували його в самісінькому центрі Миколаєва – на розі вулиць Адміральської і Різдвяної. Власники готелю Карл та Іван Монте відразу розраховували, що прийматимуть у себе заможних клієнтів.
А далі готелі почали відкриватись, як гриби після дощу.
Вона стала найпрестижнішою – “Лондонська”
Наприкінці 19-го століття на розі вулиць Соборної і Спаської за адресою Соборна,3 збудували розкішний готель. Першим власником “Лондонської” був за словами краєзнавця Ігоря Гаврилова купець Арон Якович Клейман. Він заснував не просто готель.
За короткий термін “Лондонська” стала найкращою в усьому. Тут були найрозкішніші номери, найсмачніша кухня, навчений персонал. Готель мав 60 номерів. А за добу в ньому в залежності від статусу номеру потрібно було викласти від одного рубля до шести рублів 50 копійок. Крім того працював ресторан, де можна було замовити наприклад вечерю в окремому кабінеті. Поряд був літній сад, де гості могли відпочити.
Тож не дивно, що в ній зупинялись чиновники високого рангу, багатії і відомі артисти.
Потім власник готелю змінився. Готель придбав миколаївський купець Йосип Семенович Барб’є. Тож містяни стали називати в своїх розмовах “Лондонську” – готель Барб’є.
Занепад і руйнування
Після 1917 року “Лондонська” перестає бути готелем для багатих. Німецькі війська в 1918 році організувати тут свій штаб. Після встановлення радянської влади в Миколаєві готель стає солдатським клубом. Всі прикраси і розкіш номерів були визнані міщанськими і знищені.
Як виглядала “Лондонська” у 1920 році ми дізнаємось з біографічної книги чекіста і письменника Марка Спектора “Глухий фармацевт”. Автор описує один з номерів, в якому на колись коштовному паркеті цвяхами прибитий лист заліза і установлена “буржуйка”, яку розпалювали меблями з червоного дерева.
Готель простояв до початку окупації фашистами Миколаєва в 1941 році. Спочатку він був частково зруйнований відступаючими радянськими військами. А потім не встояв від німецької вибухівки. Потім на місці колись найкращого готелю Миколаєва побудували житловий будинок.
