Яким був бізнес у ХІХ столітті? Тоді, коли лише формувалося наше місто. Тоді, коли наші предки жили під гнітом Російської Імперії. Про це важко говорити. Про це важко згадувати. Бо життя мешканців старого Миколаєва та всієї області викликає жах.
Наші предки важко працювали… Важко працювали на своїй рідній землі. І все лише за їжу та найнеобхідніші засоби для існування. “Але ж тоді бізнес будували на землі!” – можуть сказати наші читачі. І так, це дійсно так. Миколаївці виживали, як лише могли.
Тож більше про життя селян, початок ринкових відносин та взагалі еволюцію бізнесу на Миколаївщині – читайте в матеріалі на сайті mykolaiv.one.
Життя на Миколаївщині в ХІХ столітті
У ХІХ столітті територія Миколаєва, як і всієї України була колонізована. Колонізована царизмом. Колонізована Російською імперією. Про це говорять безліч історичних фактів. Серед них і аналіз структури міського населення.
Так, в кінці ХІХ століття на території всієї Миколаївщини етнічних українців було точно не більше ніж третина. Серед митців, церковних служителів та медичних працівників їх було всього 0,5%. Трохи більше українців на Миколаївщині працювали у сфері торгівлі та транспорту – 9%.
Українська нація в ті часи у нашому регіоні під гнітом Російської Імперії розвивалася переважно як селянська. Згідно з даними перепису 1897-го року, 84% населення Миколаївщини становили селяни.
У першій половині ХІХ століття на Миколаївщині домінувало поміщицьке землеволодіння. В підросійських землях воно сягало майже 75% усієї землі. В цей самий час деградували й занепадали поміщицькі господарства. А їх на нашій рідній землі було багато…
Про це свідчить низький рівень організації праці, посилення експлуатації селян, зниження прибутків, технологічний застій… У перший половині ХІХ століття поміщики Миколаївщини заборгували державі понад 83 мільйони карбованців. І до всього, борги простих людей з часом лише зростали.
Початок ринкових відносин
Протягом 1847-1848 років на Правобережжі України, а в тому числі й на землях сучасної Миколаївщини, було проведено інвентарну реформу. Завдяки їй було впорядковано селянські повинності й обмежено панське свавілля. Цей крок царського уряду Російської Імперії був спрямований на повернення селян в свою сторону. Бо тоді велася боротьба з польськими поміщиками, які брали участь у визвольному русі.
Перша половина ХІХ століття – це час визрівання ринкових відносин в економіці Миколаївщини та й України в цілому. Про це говорять поглиблення спеціалізації окремих районів нашої області в сільськогосподарському виробництві, зростання товарності сільського господарства, а також розшарування поміщицьких господарств, які поступово почали набувати ринкового характеру. До прикладу, тваринних заводів та інших підприємств.
Дехто з поміщиків Миколаївщини намагалися запровадити у своїх маєтках покращені засоби для обробки земель, застосовувати удосконалені плуги, молотарки, віялки… Значну частину земель відводили й під посіви буряків, коноплі, льону, тютюну та технічних культур. А це вимагало ще й застосування добрив.
В той час на Миколаївщині широко застосовували вільно найману працю. І, до слова, наша область стала першою в Україні, де почали застосовувати працю вільних людей.
Промисловий переворот на Миколаївщині
Дуже часто поміщики Миколаївщини у ХІХ столітті віддавала свої землі в оренду. Їх винаймали купці, міщани та заможні селяни. Такі господарства зовсім скоро починали приносити високий прибуток. І все лише коштом використання найманої робочої сили та новітнього реманенту.
Промисловий переворот відбувся в середині 30-х років ХІХ століття. Тоді на Миколаївщині почали з’являтися промислово-фабричні підприємства. Почали занепадати мануфактури. На заводах почали запроваджувати новітнє для того часу машинне обладнання.
Провідне місце, звичайно ж, займало кораблебудування і ремонт різноманітних суден. У Миколаєві було споруджено потужні суднобудівні заводи. Розвивалася в той час на території України машинобудівна, військова, вугільна, металургійна промисловості.
Завдяки цьому збільшилася кількість зайнятих промисловістю робітників та обсяги виготовленої продукції. Частину ж відправляли і на експорт. А це давало відчутний прибуток.
Основою промислового перевороту став технічний переворот. Його суть полягала в заміні ручної праці на машинну. А нові технології вимагали якісно нової робочої сили.
Разом з цим на Миколаївщині збільшувалась кількість вільнонайманих робітників. Якщо у 1825-му році їх було 25%, то у 1861-му – майже 74%. Всі підприємства будувалися переважно в містах – у Миколаєві, Вознесенську, Первомайську, Южноукраїнську… Їх власниками були купці, міщани та заможні селяни.
Поступово сформувалася спеціалізація районів на виробництві певної промислової продукції. Виготовлену продукцію люди реалізовували на місцевих базарах і ярмарках. До слова, транспортні шляхи на Миколаївщині були досить погано розвинені.
Сільське господарство VS промисловість
Розвиток сільського господарства земель Миколаївщини у складі Російської Імперії у першій половині ХІХ століття визначався наступним:
- посиленням експлуатації селянства, його майновою диференціацією;
- появою в аграрному секторі надлишків робочої сили;
- застосуванням застарілих способів і засобів ведення господарства;
- поступовою руйнацією натурального господарства та розвиток підприємництва;
- домінування в аграрній сфері поміщицького землеволодіння, яке перебувало у кризовому стані.
Розвиток промисловості цього часу також визначався цілою низкою процесів. А це й різке збільшення кількості промислових підприємств, й виникнення нових галузей промисловості, й збільшення ролі вільнонайманої праці, й поступове витіснення кріпосницької мануфактури капіталістичною фабрикою…
Тут важливо згадати й про промисловий переворот, в суті якого полягало запровадження нових технологій та новітньої техніки. Неабияку роль відіграло й переміщення промислових підприємств з населених пунктів у міста. Звісно ж, це все відбувалося поступово. Але за десятиліття життя миколаївців та жителів області кардинально змінилося.
Кінець ХІХ століття у Миколаєві
Комерційний порт Миколаєва було відкрито в 1862-му році. Тоді наше місто перетворилося на серйозний торговельний та економічний осередок. Вже в кінці ХІХ століття Миколаївський комерційний порт займав третє місце за обсягами торгівлі з іноземними державами. Його обходили лише Петербурзький та Одеські порти. А за експортом зерна він був перший в цілій Російській Імперії.
До слова, головними постачальниками зернових культур були наші рідні степові губернії. Завдяки цьому Миколаїв перетворився на важливий промисловий центр південної України. Згодом тут збудували найбільший у Європі елеватор того часу.
З 1897-го до початку 1898-го років у нашому місті функціонував Південноросійський робітничий стіл. Це була нелегальна соціально-демократична неприбуткова організація. Її заснували Іван Мухін та Роман Коротков. Згодом важливу роль в організації відігравав Лев Бронштейн. Йому на той час було лише 17 років. Прославився він під псевдонімом “Троцький”. Ця організація налічувала понад 250 фабрично-заводських робітників. У кінці січня 1898-го року членів організації заарештували та зіслали до Сибіру.
