Уявіть собі: середина XX століття. Миколаївський Центральний ринок процвітає. Тут сходяться вантажі з річки, із найближчих сіл, з далекої Одеси та Херсона. Люди зранку несуть глечики, торгівці розкладають ятки з рибою, овочами, тканинами. А поруч – шурхіт купюр, голоси, звуки ваг. За десятиліття цей ринок став ареною змін, переміщень, і водночас дзеркалом життя міста. У цьому лонгріді на сайті mykolaiv.one ключові сюжети, які розкривають повну долю Центрального ринку Миколаєва – з датами, іменами, людськими долями.
“Старий базар” на початку міста
Ще до офіційного заснування міста Миколаєва у 1789 році на правому боці Інгулу існували торгові ряди. Зокрема, Петро Макеєв, старовір, який ще у 1755 році поселився коло фортеці Святої Єлизавети, у 1762 році збудував ряди для торгівлі. Він торгував тканиною – шовком та бархатом. Це і вважають першим “Старим базаром”, який згодом перетворився у Центральний ринок.
Назва “Старий базар” підтверджена у праці “Історичний нарис м. Єлисаветграда” 1897 року Олександра Пашутіна. Він неодноразово згадує це місце як “старий базар”.
У другій половині XVIII століття Миколаїв населяли всього кілька сотень мешканців, переважно робітники корабельні, військових, ремісників. Базар був одним із небагатьох місць, де зустрічалися різні соціальні групи – моряки, купці, селяни з околиць. Овочі, зерно, риба із лиману й річок, товари із внутрішніх губерній – усе це приносили сюди. До середини XX століття це був головний торгівельний вузол нашого міста.
Ринок у роки Другої світової війни та окупації
У періоди великих потрясінь Центральний ринок ставав критичною точкою виживання. Під час Голодомору та воєнних років (Перша світова (1914-1918 роки), Друга світова війна (1941-1944 роки)) постачання товарів до Миколаєва припинялося.
Жителі міста приходили на ринок, щоб обміняти домашнє молоко, овочі чи рибу на хліб або інші життєво необхідні речі. Були дні, коли продавці приїжджали з сіл – з Березанки, Куцуруба, сіл Інгульського району – на підводах або саморобних причепах.
У часи Другої світової, після захоплення Миколаєва німецькими військами у серпні 1941 року і подальшої окупації, ринок був практично зруйнований. Під час німецької окупації Миколаєва Центральний ринок (на вулиці Соборній) залишався ключовим торговим осередком міста. Тут здійснювалися обміни продовольства, тканин, домашніх виробів. Часто торгівля велася нелегально, без дозволів окупаційної влади. Жителі приносили овочі з дач та сіл, продавали родинні запаси… Робили все для виживання.
Окрім Центрального ринку, активно діяли й інші торгові майданчики: ринок на “Старій базі” біля порту та на Привокзальній площі. Торгівці з навколишніх територій доставляли свої товари навіть під обстрілами. Ці ринки були своєрідними “водорозділами” між офіційною торгівлею й підпільною економікою. Центральний ринок під час війни став символом наполегливості громади, яка шукала способи прогодувати себе всупереч важким умовам.
Торгівлю на Центральному ринку відновлювали вже після визволення у 1944-1945 роках. Але через брак будівельних матеріалів, працівників та інфраструктури все рухалося дуже повільно. Після 1950 року почалася серйозна реконструкція, що призвела до зведення нової будівлі 1957 року.
Проєкт і будівництво Центрального ринку
У 1955 році з’явилися ідеї проєкту нового Центрального ринку. Але фактичне відкриття затягнулося. Лише через п’ять років, коли проєкт уже затвердили, почалося масштабне будівництво.
Офіційна будівля Центрального ринку, яка існує й у 2025 році, була зведена у 1957 році. Проєкт належить архітекторам Е. О. Грінбергу та Г. П. Скуратовській. Будівля розташована за адресою Центральний проспект, 25. Її збудували у стилі радянського модернізму з елементами функціоналізму – великі відкриті павільйони, простір із залізобетонних балок, великі вінтажні вікна, відкриті ряди всередині. Хоч і не дуже прикрашена, зате практична.
Загальна площа забудови становить кілька тисяч квадратних метрів. Ринок займає значну частину кварталу між проспектом Центральним та вулицями, які примикають у центрі Миколаєва.
У документах 1950-х років згадується, що ринок проєктували з розрахунком на декілька тисяч продавців і десятки тисяч щоденних відвідувачів. Через географічне розташування – поруч вокзали, транспортні магістралі – ринок мав дуже зручне сполучення.
Доба радянського ринкового розквіту
У 1960-х роках Центральний ринок Миколаєва набирав повного ходу. Він слугував об’єднанням десятків торгових точок – продуктових, промислових, одяг, взуття. Саме тут фермери з сіл Миколаївської області продавали молоко, овочі, яйця… У цей період такі імпортні товари як чай, кава та тканини, надходили через порт та залізницю. Частина з них потрапляла на прилавки ринку.
У документах того часу згадується, що ринок щодня обслуговував тисячі сімей. На великих площах споруджували тіньові навіси, встановлювали ваги, підземні камери зберігання – особливо для свіжого м’яса та риби. Рибні точки стояли ближче до східного боку комплексу. Оскільки сюди було зручніше підвозити вантажі рибних продуктів.
До 1980-х кількість відвідувачів доходила до кількох тисяч на день. Приріст торгівлі був значним. Від початкових щоденних обсягів у кілька тонн товарів – до десятків тонн фруктів, овочів, морепродуктів.
Перетворення і приватизація в незалежній Україні
У 1990-х, після розпаду СРСР, ринок став осередком малого бізнесу. Родини, що втратили роботу на заводах або на суднобудівному комплексі, ставали продавцями. Часто без документів, із власними столами та кошиками. Це породжувало конфлікти щодо місць, санітарних норм, охорони здоров’я…
У пострадянський період, у 1998 році, зареєстрували юридичну особу КП “Центральний ринок” з кодом ЄДРПОУ 23402072. Статутний капітал у той час складав 1 871 207 грн. Керівницею КП називалася Кольцова Галина Іванівна.
У 2000-х роках ринок модернізується. З’явилися нові тарифи за оренду місць, нові служби контролю якості, документи, дозволи… Зростала конкуренція із супермаркетами. Але Центральний ринок зберігав значну частку споживчого попиту, особливо серед мешканців Центрального, Інгульського, Заводського районів.
Однак у 2012 році створили нову юридичну особу – ТОВ “Миколаївський Центральний ринок” (код 38291852), де директором виступив Іщук Віктор Олексійович. Статутний капітал цього ТОВ – 1 000 грн. Адреса – проспект Центральний, 25. Перехід від комунального до приватного товариства з обмеженою відповідальністю дав можливість інвестувати в інфраструктуру. Наприклад, покращення ринкових рядів, освітлення, санвузлів, благоустрою території.
У 2022 році, на початку повномасштабного вторгнення в Україну, Центральний ринок призупинив свою роботу, потім з 22 березня того ж 2022 року частина продавців повернулась до роботи. І близько половини площі знову запрацювало.
Під час війни спостерігається дефіцит імпортної продукції. Зокрема із зони Херсонщини, що впливало на асортимент круп, олії, спецій. На ринку навіть діє укриття. Ці події стали відображенням викликів сучасності.
Джерела: