В епоху становлення України як незалежної держави у 1991 році у Миколаєві було створено підприємство, що згодом стане найпотужнішим у вітчизняному сільськогосподарському секторі. Більше на mykolaiv.one.
Зерновий гігант
На початку своєї роботи спільне українсько-угорсько-англійське сільгосппідприємство «НІБУЛОН» загалом займалося виробництвом та подальшою реалізацією гібридного кукурудзяного та соняшникового насіння закордонної селекції. Але поступово компанія вийшла на принципово новий рівень та увійшла до числа найвагоміших експортерів українського агровиробництва у форматі світового ринку.
«НІБУЛОН» завжди мав бездоганну ділову репутацію у Світовому та Європейському Банках, Банку Розвитку та Реконструкції тощо. Агроімперія, що базувалася в Миколаєві, користувалася гарантованою підтримкою Данії, Швеції та Нідерландів. «Миколаївський перевантажувальний зерновий термінал» компанії СП «НІБУЛОН» має загальну потужність одноразового зберігання 173 тисяч тонн. На його території побудовано два залізобетонні куполи-зерносховища, діаметром по 64 метри кожен. Місткість кожного з них розрахована на 50 тисяч тонн зерна. Ці куполи є найбільшими у Європі напівсферичними конструкціями та найбільшими у світі місткостями для зберігання зерна. Цей об’єкт є технологічно унікальним. Поверхні куполів вкриті спеціальною захисною поліуретановою піною. Завдяки цьому зерно добре зберігається та є захищеним від коливань зовнішніх температур. В Україні тільки перевантажувальний термінал СП «НІБУЛОН» має такі можливості. Зерносховища миколаївського термінала дистанційно контролювалися щодо стабілізації температури всередині місткостей. Додатковий комплекс зерносховищ включає чотири зерносховища Scafco International. Їхній обсяг складає по 5,5 тис. тонн кожне.
Адмірал Дніпра
Але всього цього не було б без засновника агрохолдингу «Нібулон», Героя України Олексія Вадатурського. Майбутній мільйонер народився в сім’ї колгоспника у 1947 році на Одещині в селі Бендзари. Випускник Одеського технологічного інституту імені Ломоносова почав свій трудовий шлях з посади енергетика, а згодом — головного інженера на Трикратському комбінаті хлібопродуктів. Всі, хто знав Олексія Вадатурського, скажуть, що, незалежно від статку, майже безмежні можливості та світову популярність, цей чоловік був стриманим, ввічливим, доброзичливим. В особистому плані він був абсолютно унікальним, як і його підприємство. Наприкінці 2000-х його підприємство обробляло 70 тисяч га землі. Експорт на той час складав 4,2 млн тонн зерна. «Нібулон» впевнено конкурував зі світовими гігантами-зернотрейдерами Bunge, Louis Dreyfus та Alfred С. Але слизькими партнерами завжди були залізничні монополісти. Олексій Вадатурський досить прямо коментував ситуацію, що складалася з ними:
«Вагонів постійно не вистачало, був хаос в ціноутворенні, немає стратегії. Як монополісти, вони думали про себе, а не про економіку України».
Коли Президентом України став Віктор Янукович, ситуація із «залізничкою» значно погіршилася. Представники деяких логістичних компаній згадували, якого тиску на ті часи зазнав «Нібулон». Навіть подати вагони на відвантаження було проблемою. Саме тоді виникла ідея, а пізніше — стратегія, переходу до річкових відправлень. Для гендиректора «Нібулону» діяльність у такому сегменті була не нова. За десятиріччя до створення легендарного підприємства Олексій Вадатурський був серед очільників Об’єднання елеваторної промисловості на Миколаївщині. Організація відправлення вантажів Дніпром на території колишнього Радянського Союзу були його профілем. Отже, було прийнято рішення запровадити вантажне перевезення річкою, адже, за словами самого Олексія Опанасовича, це мало б стати кроком до незалежності компанії.
У 2012 році «Нібулон» придбав миколаївський судноремонтний завод «Лиман», та почав на його базі будувати власну верф. Згодом компанією було побудовано 27 перевантажувальних терміналів. Завдяки їх великій місткості стало реальним зберігання понад 2 млн тонн зерна. 13 з них було зведено на Дніпрі та Південному Бузі. У річкову програму було інвестовано понад $650 млн.
«Нібулон» під час війни
Великі плани Олексія Вадатурського були перервані його трагічною загибеллю. 4 серпня 2022 року у будинок миколаївського бізнесмена влучила російська ракета. Власник будинку загинув разом із дружиною.
Ця втрата стала трагедією як в особистому плані, так і у форматі всієї імперії, яку старанно та мудро будував Вадатурський протягом багатьох років.
Син Олексія Опанасовича Андрій Вадатурський намагається врятувати дітище батька. За його словами, як і іншим українським зерновим компаніям, «Нібулону» доводиться будувати нові логістичні шляхи. За його словами, відсутність можливості працювати у Чорному морі та через обмеження роботи на Дніпрі транспортні витрати тепер перевищують $150 за тонну. Через російську агресію лише у 2022 році збитки підприємства складали понад $400 млн.
Андрій Вадатурський запевняє, що необхідні докази російського злочину зібрано, втрати підраховано. Керівництво зернового гіганта робитиме все можливе, щоб Росія компенсувала збитки, які вона завдала.
Єдине, чого ніхто не зможе повернути, це життя великої людини та мецената Олексія Опанасовича Вадатурського.