Наш Миколаїв був закладений у 1789 році. Як флотське і корабельне місто. Бо ж на цьому географічно вигідному місці активно формувалися корабельні верфі. І щоб дати їм поштовх у розвитку, російський командир Григорій Потьомкін (1739-1791) ініціював заснування нашого міста. Тож з першого дня свого існування це був осередок ремісничої динаміки. Архівні дані свідчать, що вже у 1820 році з 42 зареєстрованих ремісників 28 займалися кравецьким ремеслом. А імена Дніпровського Петра Івановича та Шевчука Михайла Петровича назавжди закарбувалися в історії Миколаєва. І все завдяки їх бездоганним виробам. А поступовий розвиток технологій – від ручного шиття до впровадження перших швейних машин у 1870 році – відкриває нову главу в історії цього ремесла. Більше про кравців старого Миколаєва – читайте на сайті mykolaiv.one.
Історичне коріння кравецького ремесла
Миколаїв має дуже багату історію. Наповнену неймовірною кількістю яскравих нюансів. Імператриця Всеросійська Катерина II (1729-1796) підписала указ про заснування міста 10 серпня 1789 року. І ввоно дуже швидко перетворилося на важливий торговий та суднобудівний центр Південної частини вже неіснуючої Російської імперії (1721-1917).
Однією з невіддільних частин міського ремісничого життя було кравецьке ремесло. Вже на початку XIX століття у Миколаєві вже працювали численні майстерні та цехові об’єднання. Вони забезпечували своїми виробами містян та жителів найближчих сіл.
Варто відзначити, що ці вироби були дуже високої якості. Тож селяни зверталися до миколаївських кравців досить-таки часто. Разом з цим, під час збройних конфліктів, вони постачали свої вироби ще й для військових частин. Це підсилювало їх авторитет і популярність.
У збережених документах серед видатних представників кравецького ремесла Миколаєва згадуються імена Бабія Івана Борисовича, Бандурки Івана Івановича, Заращука Григорія Васильовича та Романа Сергія Юрійовича. Вони представляли не лише свій ремісничий цех, а й активно співпрацювали з місцевими купцями та іншими майстрами. Це сприяло формуванню своєрідної ремісничої традиції.
Діяльність кравців старого Миколаєва відзначалася високим рівнем майстерності, дотриманням традиційних технологій та орнаментуванням виробів за мотивами народного мистецтва. До слова, ті орнаменти й досі залишаються характерною рисою нашого регіону.
Відомі майстри та їх спадщина
Архівні джерела з Миколаївського обласного архіву зберігають численні згадки про особистостей, які стали легендами кравецького ремесла. Серед них часто зустрічаються імена, які вважаються символами майстерності.
Вищезгаданий Бандурка Іван Іванович прославився тим, що вже до 1833 року його майстерня на вулиці Грушевського обслуговувала до 30 замовлень на рік. Це був верхній одяг для заможних чоловіків та жінок.
Бабій Іван Борисович здобув репутацію завдяки надзвичайно високій якості виготовлених в його майстерні сорочок. Здебільшого їх носили місцеві чиновники. Бо ж пошиття було доволі дорогим…
Крім них, в архівах збереглися згадки й про Романа Сергія Юрійовича та Заращука Григорія Васильовича. Вони працювали у центральних районах Миколаєва, де розташовувалися як офіційні установи, так і місцевий ринок.
Техніки та інструменти миколаївських кравців
До 1870 року кравці старого Миколаєва шили переважно вручну. Вони використовували лише гострі ножиці та голки з металу або кістки. Для пришивання деталей одягу у деяких кравців були традиційні спиці.
Перше згадування про швейну машину датують 12 липня 1870 роком. В той день у нашому місті з’явилася машина типу “Грендель”. Вона була привезена з Франції. І завдяки їй продуктивність майстерні Бандурки Івана Івановича зросла до 15 замовлень на місяць.
До кінця XIX століття кожен третій кравець у Миколаєві використовував машинне шиття. В порівнянні з ручним методом, це дозволяло зменшити час виготовлення одягу. Вдвічі. Також завдяки цьому зменшилася вартість готових виробів.
Згодом кравці з’явилися й на центральному ринку. Часто тут було видно до 12 швейних машин. Вони обслуговували чиновників та місцевих жителів. Бо ж тепер пошиття та ремонт одягу тепер стали більш доступними.
Всі ці технічні новації значно вплинули на економічну динаміку ремісничого виробництва та активно сприяли збільшенню популярності кравецького ремесла у старому Миколаєві.
Соціальна роль та економічний вплив кравецького ремесла
Миколаївські кравці завжди були важливими суб’єктами міського життя. У протоколах міської ради від 3 березня 1905 року зазначено, що серед 82 зареєстрованих ремісників більшість працювали за сумісництвом, організовуючи благодійні заходи та культурні зібрання.
За свідченням історика Василя Дмитрова, майстерні на вулицях Грушевського та Подільській стали осередками обговорення суспільних питань. Також достеменно відомо, що кравці не лише виготовляли одяг для місцевих чиновників, а й допомагали малозабезпеченим сім’ям, надаючи їм безплатні консультації та знижки на замовлення.
Архівні документи періоду 1905-1910 років підтверджують, що кравці брали активну участь у житті місцевих гуртків, створювали власні цехи та часто організовували суспільні заходи. Це сприяло згуртуванню ремісничої спільноти Миколаєва.
Не менш важливим був і економічний вплив. Так, наприклад, у 1895 році річний обіг ремісничого виробництва сягав 1,2 мільйона гривень. Близько 40% з цього припадало на кравецький сектор.
Архівні дані за 1900 рік свідчать, що в центральному районі Миколаєва працювало 78 кравців. Щомісяця вони виготовляли понад 500 одиниць готового одягу. У 1910 році обсяг виробництва збільшився на 25%. Це свідчить про стабільний розвиток ремесла та зростання попиту на якісний місцевий одяг.
Разом з цим відомо і про відкриття спеціалізованих торгових майданчиків, де виставляли та продавали роботи місцевих кравців. У Миколаєві, до слова, їх було 8. Це сприяло формуванню власного ринку одягу та залученню нових замовників з прилеглих районів та навіть з інших міст Російської імперії. Часто сюди приїжджали навіть кримські татари.
Сучасні зусилля збереження спадщини
За даними Миколаївського історико-культурного центру, зусилля збереження ремісничої спадщини отримали нове дихання у 2018 році. 12 вересня у стінах Будинку культури було відкрито спеціальний виставковий зал, присвячений міським кравцям.
У цій події найактивнішу участь брали історики Олена Кравченко та Володимир Бондаренко. Разом вони представили понад 300 автентичних артефактів. То були й фотографії, й документи, і швейні інструменти та навіть особисті речі перших майстрів…
У 2021 році місцева влада Миколаєва затвердила програму реставрації історичних майстерень на вулиці Соборній, передбачену бюджетом у 500 тисяч гривень, яка фінансується за сприяння обласної асоціації збереження культурної спадщини.
Сучасні реставратори тісно співпрацюють із Миколаївським обласним музеєм. Вони активно організовують публічні лекції та майстер-класи. Це допомагає місцевій громаді краще зрозуміти та оцінити історичну спадщину ремісничої справи старого Миколаєва.
Джерела: