Миколаїв споконвіку був центром суднобудування. Морської торгівлі та ремесел. Міські чоловіки найчастіше були суднобудівниками, моряками чи ремісниками. Але фундаментом соціального та економічного життя була жіноча праця. Жінки були підприємницями, і вчительками, і майстринями… Їхні професії стали невидимими цеглинками, з яких будувалася історія Миколаєва. А більше про жіночі професії старого Миколаєва читайте на сайті mykolaiv.one.
Роль жінок у торгівлі
Серцем старого Миколаєва були ринки. Основною частиною продавців були жінки. У районі сучасної Соборної площі базари активно збирали містян та гостей Миколаєва. Тут можна було знайти все. Абсолютно все. Від свіжих овочів до ручних виробів. Варто зазначити, що миколаївчанки не лише продавали готову продукцію, а й вирощували, виробляли та транспортували.
Яскравим прикладом жіночого підприємництва є Катерина Сидоренко. У 1847-му році вона відкрила перший сімейний магазин бакалії. Він був розташований на розі вулиць Великої Морської та Адміральської. Цей магазин швидко став осередком зустрічей міської інтелігенції. А успіх Катерини Сидоренко мотивував й інших жінок братися за підприємництво.
На відміну від інших портових міст, таких як Одеса, миколаївські торговки мали можливість працювати в умовах меншої конкуренції. Але через значну прив’язаність міста до суднобудівної промисловості тут була складніша інфраструктура.
Освітянки Миколаєва
Освіта була однією з перших сфер, де миколаївчанки могли заявити про себе як про професіоналів. Уже в середині XIX століття в Миколаєві функціонувала низка жіночих гімназій. На той час викладання було не лише престижною, а й досить впливовою професією.
У 1875-му році Миколаївську жіночу гімназію очолила Софія Дорошенко. Її зусилля були спрямовані на те, щоб дівчата не лише вивчали арифметику чи мови, а й розвивали критичне мислення. Тоді воно не вважалося необхідним для жінок.
Педагогічна діяльність у Миколаєві, звісно ж, мала й свої особливості. Місто, бувши портом і важливим промисловим центром, потребувало освічених фахівців. Але водночас тут відчувався вплив традиційного патріархального укладу. Це змушувало освітянок працювати в умовах подвійного тиску. В умовах культурного й соціального тиску.
Медики та акушерки
У другій половині XIX століття ще однією важливою сферою для жінок стала медицина. У міських лікарнях акушерки та фельдшерки працювали разом із лікарями-чоловіками. До прикладу, одним з таких був шпиталь вулиці Великій Морській. Але часто жіноча праця залишалася недооціненою.
Першою лікаркою у Миколаєві стала Марія Грінберг. У 1890-х роках вона очолила відділення в міській лікарні. А в 1895-му році під час епідемії холери вона організувала мобільні групи для боротьби із захворюванням. Цим вона врятувала сотні життів миколаївців.
В кінці XIX – початку XX століття в Миколаєві з’явилися спеціальні курси для акушерок. Їх організували при міській лікарні. На Великій Морській. Акушерки були першими, хто зустрічав нове життя. Часто в складних умовах… Бо народжуючи в селах Миколаївщини медична допомога для породіль була вкрай обмеженою.
У 1898-му році відома акушерка Євгенія Марченко отримала міську відзнаку за допомогу під час епідемії тифу. Її внесок у боротьбу з хворобою зробив її легендою серед миколаївських медиків.
Ремесла та кустарне виробництво
Різноманітні ремесла були дуже важливими в житті старого Миколаєва. Зокрема вишивка, шиття, ткацтво, гончарство, текстильне виробництво… Ці ремесла мали двояке значення. З одного боку, вони забезпечували сім’ю необхідними речами, з іншого – ставали джерелом прибутку.
Відмінною рисою Миколаївщини було використання елементів морської тематики у вишивках та текстильних виробах. Це підкреслювало нашу регіональну ідентичність. Так, досить часто декоративними мотивами на тканинах ставали морські хвилі чи кораблі.
У 1887-му році майстриня з Варварівки Ганна Коваленко заснувала ткацьку артіль, яка спеціалізувалася на виробництві килимів з унікальними візерунками. Їх часто купляли для прикрашання кораблів, які будувалися в Миколаєві.
Кустарне виробництво також включало й виготовлення глиняного посуду та керамічних виробів. Це було затребуваним не лише в Миколаєві, а й за його межами. Жінки часто працювали разом із чоловіками у гончарних майстернях. Вони виконували детальні роботи з оздоблення та завершення виробів.
Особливістю миколаївського гончарства було використання місцевої глини, яка славилася своєю якістю та легкою обробкою. У кустарному виробництві роль жінок також часто недооцінювалася. Однак, саме жіночі руки робили продукцію конкурентоспроможною та впізнаваною.
Кухарки та харчова промисловість
У старому Миколаєві незамінними постатями були й кухарки. Як і в домашньому господарстві, так і в громадських закладах. Ця професія поєднувала в собі талант, винахідливість і тяжку працю. Бо кухарки забезпечували потреби й своїх власних сімей, і всіх містян.
У заможних будинках кухарки були більше ніж просто працівницями. Вони були творцями гастрономічної культури. Їхні рецепти часто включали місцеві страви з рибою, які демонстрували близькість до моря. Кулінарні традиції Миколаївщини нерідко включали прості, але поживні страви. Це підкреслювало використання сезонних продуктів.
На початку ХІХ століття у Миколаєві активно поширювалися громадські заклади харчування. Тож міські кухарки почали працювати в тавернах, трактирах та їдальнях. Тут жінки демонстрували свої кулінарні здібності, задовольняючи запити торговців, моряків і мандрівників.
Миколаївські кухарки не лише готували їжу, а й часто займалися закупівлею продуктів, організацією кухні та іноді навіть обслуговуванням клієнтів. Їхня праця відзначалася точністю й увагою до деталей. Саме це виділяло миколаївські заклади серед конкурентів інших регіонів.
Роль жінок у релігійному житті старого Миколаєва
Мешканки старого Миколаєва відігравали ключову роль у формуванні духовного та культурного середовища. Звісно ж, офіційні церковні посади займали чоловіки, але жінки були невидимим і, водночас могутнім рушієм духовного життя. Їхня участь проявлялася у благодійництві, освіті, збереженні релігійних традицій, організації різноманітних церковних свят…
Представниці купецьких і дворянських родин часто фінансували будівництво храмів, монастирів та каплиць. Відтак на початку XIX століття вдова відомого миколаївського купця Олександра Мещерякова, Марія, зробила великий внесок у реставрацію місцевого храму Святого Миколая.
Важливим було й залучення жінок до роботи церковного сестринства. У рамках таких організацій вони доглядали за хворими, організовували притулки для сиріт та літніх людей.
Духовні сестри також займалися підготовкою релігійних свят, поширенням церковної літератури та викладанням основ грамотності для дітей із бідних сімей. Зокрема, у Миколаєві діяла жіноча благодійна організація при Покровській церкві, яка організовувала безплатне харчування та одяг для малозабезпечених.
Окремої уваги заслуговують жінки як носії та хранителі духовних традицій у родинах. Вони передавали знання про церковні обряди, молитви, календар свят і домашні традиції, пов’язані з вірою. У часи, коли церква зазнавала утисків, саме жінки ставали тими, хто зберігав і передавав духовні цінності наступним поколінням.