Історія розвитку кавового бізнесу в Миколаєві – це оповідь про відданість смаку. Про культуру спілкування та бажання створити унікальну ідентичність цього колоритного приморського містечка. Адже наше місто завжди знаходило щось своє. Щось унікальне… І попри те, що більшість кавових традицій пов’язані зі Львовом та Одесою, наш Миколаїв теж знайшов свій шлях у цій сфері. Миколаїв теж сформував особливу культуру та бізнес, які розвивався в умовах історичних і соціальних змін. А більше про історію кавового бізнесу в Миколаєві читайте на сайті mykolaiv.one.
XIX століття
У XIX столітті наш Миколаїв перетворювався на важливий портовий та культурний центр. Завдяки своєму унікальному географічному розташуванню, тут поєднувалися різноманітні впливи – європейські, азійські та місцеві українські традиції. А розвиток кавового бізнесу став одним із проявів цього культурного симбіозу.
Ключовою точкою доставлення кави був миколаївський порт. В той час він активно використовувався для перевезення товарів між Європою, Османською імперією та багатьма іншими регіонами.
Кавові зерна найчастіше привозили в Миколаїв з Туреччини, Близького Сходу та Африки. Завдяки розвиненій логістиці, наше місто отримувало каву свіжішою і дешевшою в порівнянні з іншими регіонами.
У 1860-1880-х роках у центральній частині Миколаєва почали з’являтися перші кав’ярні, які швидко набули популярності серед міщан, офіцерів і купців. Однією з таких була “Кав’ярня Штольца”. Вона розташовувалася на розі сучасних вулиць Адміральської та Соборної. Її власником був виходець з німецьких земель Йоган Штольц.
“Кав’ярня Штольца” відзначалася витонченим інтер’єром та великим вибором кавових напоїв. Цей заклад швидко стало місцем зустрічей міської інтелігенції, офіцерів і купців.
Йоган Штольц був відомий серед миколаївців своєю наполегливістю в адаптації європейських кавових традицій до місцевих уподобань. Цим самим він і забезпечив популярність закладу.
Кавова культура у дореволюційні роки
На початку XX століття наш Миколаїв почав швидко зростати як індустріальне місто. Відповідно, кількість кав’ярень у місті теж зросла. Все більше й більше місцевих купців, які вже встигли оцінити смак і популярність кави, відкривали невеликі кавові заклади для жителів.
Наприкінці XIX століття на вулиці Адміральській відкрилася кав’ярня “Аромат”. Це була перша справжня кав’ярня в Миколаєві, яка орієнтувалася не лише на каву, а й на створення унікальної атмосфери. Її власником був купець Микита Палій. Він надихався культурою європейських кав’ярень під час своїх поїздок до Будапешта та Кишинева.
Миколаївський “Аромат” швидко став центром міського життя. Цей заклад пропонував каву, завезену безпосередньо з портів Бразилії та Ємену. Микита Палій особисто контролював якість зерен і навіть найняв на роботу турецького майстра, який мав досвід приготування традиційної кави по-східному.
Крім самої кави, ця кав’ярня приваблювала клієнтів ще й своїм інтер’єром. Затишні столики, оздоблені лампи та великий грамофон, що грав популярну музику тих часів… Все це створювало атмосферу розкоші й затишку. У закладі часто зустрічалися письменники, художники й молоді офіцери. Вони обговорювали місцеві новини, літературні твори та плітки.
Унікальність кав’ярні “Аромат” полягала в її здатності поєднувати традиції з новаторством. На відміну від інших міст, Миколаїв запропонував не просто традиційну каву, а унікальні авторські рецепти. Наприклад, “Миколаївська кава” була особливим напоєм із додаванням меду та спецій, які нагадували про степовий аромат регіону.
“Аромат” проіснував до початку революційних потрясінь. Але вплив цього закладу на кавову культуру Миколаєва залишився досить серйозним. “Аромат” задав високі стандарти якості й культури споживання, які з року в рік продовжують розвиватися.
Напрям неформальних кав’ярень, де могли зустрітися як заможні, так і прості миколаївці, визначав особливості місцевої кавової культури. В стінах цього та подібних закладів завжди можна було почути розмови про морські пригоди. Про політику та бізнес. Бо ж Миколаїв був саме тим місцем, де формувалася торгова еліта півдня України.
Кавовий бізнес під час та після німецької окупації
Під час німецької окупації Миколаєва з 1941-го до 1944-ий рр. кавовий бізнес, як і більшість місцевих підприємств, зазнав значних труднощів. Більшість кав’ярень було закрито. Просто закрито. Бо постачання товарів зупинилося, а економічні умови посилилися. Фашистська влада прагнула контролювати будь-яке виробництво і будь-який розподіл ресурсів. В тому числі й кави.
Та деякі винахідливі миколаївці все ж знаходили способи зберегти традицію кавування. Хоч і не зовсім законні… У невеликих підпільних домашніх закладах можна було знайти не лише місцевих жителів, а й гостей Миколаєва. Часто вони приїжджали сюди з інших областей. Приїжджали за такою смачною та водночас дефіцитною кавою. В той час горнятко цього міцного напою отримало особливого значення. Бо кожна чашка була тепер ніби спогадом про мирне життя. Про єдність. Та про обмін культури з усім світом.
У 1944-му році після звільнення від фашистської окупації наш Миколаїв поступово повертався до мирного життя. А відновлення кавової культури стало одним із найважливіших кроків цього процесу.
Однак у повоєнний час кавова промисловість все ще була під жорстким контролем влади. Всі миколаївські кавові заклади контролювалися державними структурами. Так, як і в інших радянських містах.
Розквіт кавового бізнесу
Розпад СРСР та здобуття Україною своєї незалежності у 1991-му році відкрило нові можливості для миколаївського бізнесу. Зокрема, й кавового. Вслід за економічними реформами у Миколаєві з’явилися перші приватні підприємці.
Перші миколаївські кав’ярні в новій незалежній Україні мали на меті відтворити атмосферу старих кавових закладів. Мали на меті повернути місту його культурну самобутність. І все вийшло!
Однією з найвідоміших у Миколаєві в 1990-х роках була кав’ярня “Грифель”. Це на сучасній вулиці Маріупольській. Цей кавовий заклад швидко став популярним серед молоді та інтелігенції. Серед тих, хто прагнув відчути атмосферу свободи та відновити культурні традиції міста.
Ренесанс кавової культури у XXI столітті
На початку 2000-х років, коли економічна ситуація та відкритістю ринку почали покращуватися, наш Миколаїв пережив справжній кавовий “бум”. То було щось неймовірне! То було справжнє відродження кавової культури.
В той час по всій території Миколаєва з’явилися численні кав’ярні. І кожна з них орієнтувалася не лише на приготування кави, а й на створення унікальної атмосфери. Серед піонерів цього нового підходу є “Flat White”. Вона й досі знаходиться по вулиці Соборній. В самому серці Миколаєва.
Цей заклад завжди був популярним серед місцевих жителів та гостей Миколаєва. І все завдяки його особливій атмосфері затишку та якісній каві. Її аромат тут повсюди… Здається, ним просякли навіть стіни.
На відміну від інших міст, де кав’ярні часто орієнтувалися на стандартні рецепти, миколаївські кавові заклади намагалися створити власний стиль. У багатьох кав’ярнях подавали каву, приготовану на основі води з місцевих джерел. І це неабияк підкреслювало регіональний колорит.
Деякі заклади навіть почали експериментувати з різними сортами та поєднаннями. Наприклад, вони пропонують каву зі спеціями. Це відображає історичні впливи на Миколаїв, як на портове місто. Яскравий приклад цьому такі кав’ярні як “Coffix” на Озерній, “Marseiles” на Круговій, “Coffee Go” на проспекті Центральному, “Svich-Art studio” на Шевченка, “Cupcake” на Нікольській та багато інших.