На межі ХІХ — XX століть промисловим центром Миколаєва був район Каботажного узвозу. Це хоч й віддалене місце, але миколаївці люблять його, адже воно має мальовничий вид на березі Бузького лиману, великого, як море. Миколаївський порт тут, як на долоні. Місце колишньої промислової величі Миколаєва, свідок історії міста, потік потужної енергії. Більше на mykolaiv.one.
Перша промзона
Колись район «каботажки »мав статус першої промзони Миколаєва. Наприкінці ХІХ століття це був елітний район, де бажали оселитися багаті промисловці. Якщо маєш житло у цьому престижному місці, то твоїм сусідом міг бути власник найпотужнішого заводу Півдня України тих часів або інша видатна особистість, що зарекомендувала себе у галузі промисловості. Район приваблював перспективами та мріями про майбутню велич промислової галузі міста.
Миколаївці XXI століття при згадуванні терміну «промзона» уявляють перетин вулиць Космонавтів-Баштанське шосе. Проте історики кажуть: це друга промислова зона. Свою історію вона починає вже за часів радянщини. Перша історична промислова зона об’єднує частково колишні вулиці Ковальську, Прикордонну та Каботажний узвіз. Саме ці локації були пріоритетними підприємствами Миколаєва. Згодом, у радянські часи, цей район отримав назву Заводського району. Саме там були розташовані найважливіші миколаївські підприємства. Перша промзона зазнала занепаду у 1990-х роках.
«Каботажка»
Наприкінці 1880 років Російська імперія виділила кошти на облаштування в Миколаївському комерційному порту каботажної гавані. Державні гроші були спрямовані на термінове будівництво, яке тривало лише один рік. З першого дня експлуатації каботажна гавань активно працювала. Перевалка вантажів складала тридцять чотири мільйони пудів щороку аж до 1904 р. Каботажна гавань надавала можливість швартування як вантажним судам, так й пасажирським. Легендарна гавань працює й у XXI столітті.
Колишній «Наваль»
Реальним стимулом для подальшого розвитку промислового району стало, зокрема, відкриття у 1897 році заводу «Наваль». Містяни називали його «французьким заводом». Хоч засновниками підприємства були бельгійці, але розмовляли вони французькою. Отже, неофіційна назва з’явилася сама по собі. «Наваль» означає «морський». Ще цікавий факт — підприємство будувалося вже після того, як його офіційно відкрили. Бельгійці не шкодували власних коштів та завзято зводили елінг, на якому можна було водночас будувати по два кораблі. Це було справжньою подією. У Російській імперії це був найвеличезний критий елінг. Саме в районі заводу з задоволенням селилися інженери та власники підприємства. Наприкінці XX століття миколаївці знали завод вже під іншою назвою — Чорноморський суднобудівний завод.
Механіко-технічне училище
Стара миколаївська промзона відома ще однією цікавою локацією. Механіко-технічне училище готувало тих, хто мріяв стали справжнім корабелом. Тут навчали завзятих та цілеспрямованих. У 1901 році миколаївська Міська Дума розпорядилася видати земельну ділянку для розміщення цього навчального закладу та профінансувала проєкт. Заклад був підпорядкований міністерствам торгівлі, промисловості та освіти. На цьому етапі, до речі, фінансування Думи скінчилося. Надалі його меценатами були багаті благодійники та самі суднобудівні заводи. Перша спроба акредитувати заклад, як вищий навчальний, закінчилася фіаско, адже почалася Перша світова війна. Але це стало можливим у 1930 році. На базі старого навчального закладу було створено Миколаївський кораблебудівний університет.