Освіта у нашому Миколаєві сформована дотепними ідеями, рішучими діями видатних діячів та безкомпромісним прагненням до знань. Тут, на перетині морських традицій та новаторських задумів, з’явилися перші школи та технічні установи, які заклали основу для сучасної освітньої системи. Ці факти, підтверджені численними архівними документами та історичними дослідженнями, відкривають перед нами унікальний шлях виникнення освіти у нашому місті. А більше про це – читайте на сайті mykolaiv.one.
Перші освітні ініціативи та школи
Перші освітні ініціативи у Миколаєві впровадили у 1862 році. Саме тоді тут відкрили портову ремісничу школу. І, згодом вона стала основою для Миколаївської філії Києво-Могилянської академії (створеної у 1996 році).
Згідно з архівними даними, рівень грамотності тогочасного місцевого населення складав лише близько 30%. Тож заснування цієї портової ремісничої школи мало критичне значення для підвищення освітнього рівня Миколаївщини.
Згодом на території Миколаєва були створені й установи загального доступу. То були перші однокласні училища. Вони діяли при церковних парафіях. Здебільшого тут навчалися лише дівчата.
Відомо, що у 1870-х роках у Миколаєві функціонували також чоловіча гімназія з пансіоном для дітей південних слов’ян, жіноча гімназія, повітове та ремісниче училища. Були тут також і школи грамотності. Близько 15. Вони спонсорувалися місцевими благодійними ініціативами. Крім цього, у 1875 році при військовому шпиталі з’явилася попередниця сучасного Миколаївського базового медичного коледжу – перша фельдшерська школа.
Ідеї видатних діячів та проєкти університету
Однією з найсміливіших освітніх ініціатив Миколаївщини стала ідея адмірала Бориса Олександровича фон Глазенапа. Він був воєнним губернатором Миколаєва та головним командувачем Миколаївського порту.
У важкі економічні часи після Кримської війни (1853-1856) Борис Олександрович мав на меті створення нового вищого навчального закладу. Тоді він запропонував використати обстріляні будівлі колишнього адміралтейства та майстерень.
Проєкт був підготовлений у 1862 році. Він передбачав відкриття трьох факультетів. А саме історико-філологічного, фізико-математичного та юридичного. Також передбачалося, що тут функціонуватимуть 38 кафедр та працюватимуть близько 150 викладачів.
За проєктом кожен студент за навчання мав би сплачувати по 40 рублів. Щорічно. Своєю чергою найкращі стипендіати отримували б по 200 рублів з державного бюджету. Також щорічно. Але водночас вони мали б зобов’язання відпрацювати відповідну кількість років. Так-так, після успішного закінчення навчання.
Попри активну підтримку земських установ Херсонської та інших губерній, одеські чиновники та міщани переконали уряд, що цей університет має локалізуватися саме в Одесі. Це призвело до серйозної затримки створення цього освітнього закладу в Миколаєві. Однак ця ідея залишила глибокий слід у серцях місцевих освітян. Пізніше це відобразилося у відкритті Миколаївського учительського інституту у 1913 році. До слова, це сучасний Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського.
Церковна освіта та гімназії
Церква завжди відігравала визначну роль у формуванні освіти у Миколаєві. Ще у далекому 1862 році у місті почали працювати церковнопарафіяльні школи. Тут дітям надавали базову освіту. Вона базувалася на біблійних текстах та традиційних релігійних обрядових нормах.
Для хлопчиків, які здобували освіту з богослов’я, були створені окремі школи. Бо ж право вивчати Боже Слово надавалося саме чоловікам. Одночасно існували у Миколаєві ще і єврейські школи – хедери. Вони забезпечували єврейську громаду. Першою державною школою Миколаєва став навчальний заклад, де вчилися понад 300 учнів. Він фінансувався коштами місцевих підприємців та благодійних внесків.
Важливим кроком у розвитку церковної освіти став запуск першої чоловічої гімназії. Це відбулося у тому ж 1862 році. І лише у 1872 році з’явилися окремі навчальні заклади для дівчат. То були жіночі гімназії з прогімназіями. Однією з найвидатніших установ стала Маріїнська гімназія. Пізніше її перейменували на Першу українську гімназію імені М. Аркаса. Станом на початок 2025 року вона внесена до списку нерухомих пам’яток архітектури.
За офіційними даними, на початку XX століття на території Миколаєва функціонувало близько 10 церковнопарафіяльних шкіл. Вони не лише забезпечували базову освіту, а й сприяли збереженню культурних та релігійних традицій, формуючи фундамент для подальшого розвитку освітнього процесу на Миколаївщині.
Формування вищої освіти та університетська традиція у Миколаєві
Історія формування вищої освіти у Миколаєві починається ще в 1860‑ті роки. Тоді місцева громадськість та керівництво усвідомили гостру потребу у кваліфікованих вчителях.
Однак реальний поштовх до створення вишу відбувся лише у 1913 році. Тоді було відкрито перший педагогічний інститут. Очолив його Петро Миколайович Жданов. Він орендував будівлю по вулиці Нікольській і навчав тут майбутніх вчителів.
У перший рік з 96 поданих заяв вступили лише 29 студентів. Бо програма була доволі складна й вимагала опанування більше ніж вісім предметів. Це й латина, і фізика, і креслення, і малювання, та ще й садівництво та виноградарство. Цей набір дисциплін значно перевищував звичайний обсяг навчання в тогочасних гімназіях.
Під час Другої світової війни заклад тимчасово припинив свою діяльність, але вже у квітні 1944 року його відновили. У 1948 році він отримав ім’я В.Г. Бєлінського. У 1999 його знову перейменували. Тепер вже на педагогічний університет.
У 2010 році він отримав статус національного, а пізніше, у 2002-2010 роках, університет увійшов до числа провідних вищих навчальних закладів півдня, набувши ім’я Василя Олександровича Сухомлинського.
Еволюція професійно-технічної освіти у Миколаєві
Професійно‑технічна освіта в Миколаєві має глибокі історичні корені. Перший значущий крок відбувся 1 листопада 1955 року. Саме в той день відкрилися двері Миколаївського професійного ліцею сфери послуг, а в місцевих мешканців з’явилася можливість отримати спеціалізовані знання в галузях обслуговування та торгівлі. Це було надзвичайно актуально для економічних потреб нашої області.
У кінці 1960‑х років з’явилося Миколаївське вище професійне училище технологій та дизайну. Воно стало піонером у підготовці фахівців для кравецької справи, перукарства, ремонту побутової техніки, фотографії, виробництва взуття та інших спеціальностей. Завдяки цьому закладу в Миколаєві сформувалася потужна база для подальшої розбудови професійно‑технічної освіти.
Протягом наступних десятиліть місцеві професійно-технічні училища активно розвивали свої програми, пристосовуючись до змін у структурі економіки. Від традиційних ремесел Миколаїв поступово перейшов до сучасних технологій. Все це відображало потреби суднобудівної, аграрної та харчової промисловості.
Важливим етапом історії профтехосвіти Миколаївщини стала розпочата у 2019 році ініціатива написання книги “Історія професійно‑технічної освіти Миколаївщини”. Завдяки зусиллям таких діячів, як Людмила Комісарова та Ірина Гудим, вона вийшла у світ вже у 2020 році. На її сторінках зібрано численні архівні документи, свідчення ветеранів та згадки про знакові події в історії місцевої освіти.