Готелі в Миколаєві… Їх є багато. Дуже багато. на будь-який смак і гаманець. Однак, з’явилися вони далеко не одразу. Ймовірно, так вийшло тому, що після заснування міста Миколаєва у 1789 році князем Григорієм Потьомкіним, місцева влада займалася більш нагальними та вагомішими питаннями. А створення готелів час було не в пріоритеті для ще молодого і не зміцнілого містечка. Більше про розвиток готельного бізнесу у Миколаєві читайте на сайті mykolaiv.one.
В історії збереглися факти, що готелі існували у нашому місті ще до його заснування. Точніше, це були не готелі, а заїжджі двори. Колись, у одному з таких закладів зупинявся відомий російський поет Олександр Пушкін (6.02.1799 – 10.02.1837). Але, умови тут були далеко не з кращих. Маленьке вікно кімнати виходило на брудний двір. Та і відкрити його не можна було… Бо ж у повітрі стояв гидкий запах конюшні. Щоб подихати свіжим повітрям, потрібно було піти звідси кудись далеко.
Лише після занепаду та великої кризи, до Миколаєва почали з’їжджатися заможні пани та панянки. Моряки, купці, інженери… Саме в цей час гостро з’явилося питання зручності розміщення гостей.
Якими були перші готелі Миколаєва
Майже через сторіччя після заснування Миколаєва у ньому з’явився перший готель. Тепер це вже була необхідність. Необхідність більш-менш комфортного розміщення приїжджих до Миколаєва.
Багато часу і грошей тодішня влада міста приділяла облаштуванню готелів. Увагу приділяли всьому. Всьому, без винятку. Так, 6 жовтня 1893 року градоначальник Даценко Василь Андрійович відзначив наступне:
“Кімнати мають бути світлі, чисто вмісти, сухі, теплі і добре вентильовані”. Крім того “прислуга у готелях, заїжджих дворах має бути завжди охайно вдягнена та ввічлива у поводженні з відвідувачами”.
А особливо він турбувався про санітарний стан закладів:
“При кожному має бути помийна яма, смітник та відхоже місце; останнє повинно мати вільний прохід. Заклади, що не мають двору, повинні мати доступні ватерклозети, в які обов’язково зливаються всі помиї і т.п. нечистоти, причому очищення таких проводиться через влаштовані зовні будинків люки”.
Перший миколаївський успіх
До кінця ХІХ ст. у Миколаєві повноцінно функціонували вже щонайменше три готелі. “Золотий якір”, “Центральний” та “Лондонський”. Про перший з них згадали у 1863 році. Тоді про нього писали місцеві газети.
На розі вулиць Різдвяної (зараз – вул. Лягіна) та Адміральської у одному з найпрестижніших районів старого міста, два брати – Іван та Карл Монте, збудували величну для того часу двоповерхову будівлю. В ній і розташовувався готель “Золотий якір”.
На балансі цього готелю було понад 15 номерів-кімнат. Крім них, у будівлі ще був і ресторан. До нього був окремий прохід. Світлий, теплий, вистелений м’якою ковровою доріжкою. В принципі, такий самий, як і усі коридори готелю. Тут ще було облаштовано й спеціальну контору. В цій будівлі також проживали прислуга та всі інші працівники готелю.
У нашому рідному Миколаєві збереглася будівля одного з найстаріших готелів. Ба більше, заклад досі функціонує. Тут зупиняються туристи та гості міста. Його стара назва – готель “Центральний”. Колись давно його збудували по вулиці Макарова. Вперше про нього згадали у 1893 році. В тодішньому “Описі Миколаєва”.
У номерах-кімнатах готелю “Центральний” навіть тоді знаходилися металеве ліжко, стійка-вішалка для верхнього одягу та тумбочка. На ліжку завжди була чиста білизна гарної якості. Тут були й ванни з теплими вітер-клозетами. Та і це ще не все! Бо кожні 10 кімнат-номерів обслуговував як мінімум 1 лакей. Він обов’язково був одягнений у традиційний одяг – ліврею. А під’їзди тут завжди були яскраво освічені. Абсолютно все – охороняли лакеї і прислуги.
Зірка серед готелів кінця ХІХ ст. – готель “Лондонський” у Миколаєві. Вишуканий заклад у серці старого міста. Він знаходився на розі двох вулиць – Спаської та Соборної. Готель ще мав другу назву – просто “Барбе”. А це тому, що його засновником і власником був І.Барбе. Будівля готелю виглядала просто розкішно. Однак, ім’я талановитого архітектора зовсім ніде не згадували.
Готель “Лондонський” складався із 60 номерів-кімнат та першокласного ресторану. Цей заклад вважався неймовірно дорогим. Вартість номерів складала від тридцяти до двох з половиною карбованців. Вся обстановка була тут по-справжньому розкішна. Тут зупинялися найбагатші гості старого Миколаєва. Хоча, цей заклад користувався величезним попитом і серед багатьох літераторів. Так, неодноразово тут зупинялися Антон Чехов, Валентина Катаєва, Максима Горького, Костянтина Паустовського і т.ін.
У вишуканому ресторані були окремі кабінети та приватні кімнати. Щовечора тут звучала жива музика. Грали місцеві та приїжджі музиканти. Вони з’їжджалися сюди зі всієї країни та навіть із-за кордону. А яка тут була вишукана кухня! Величезний вибір дорогоцінних сортів вина… А скільки смачних безалкогольних напоїв?! Деякі з них готували тут самостійно.
Початок ХХ століття
На початку ХХ століття наш Миколаїв вже майорів готелями. В основному, вони локалізувалися ближче до центру міста. Були біля порту, пристані, заводів, торгової площі… От, до прикладу, готель під назвою “Будинок Шорта” один раз “переїжджав”. В прямому сенсі цього слова. Бо, спочатку його відкрили по вулиці Фалєєвській. А за деякий час його перемістили ближче до центру міста. Тепер він знаходився біля банківських структур та поштових відділень. Це забезпечило його новими постояльцями. А, відповідно, і збільшенням цінової політики.
А про “Москву” у серці Миколаєва чули? Цей готель був на вулиці Соборній. Поруч розташовувалися головна пристань Миколаєва, суднобудівний завод, різні торговельно-промислові фірми. Така вдала локалізація “Москви” у Миколаєві забезпечила її безперебійним потоком постояльців.
Готель-пансіонат Вімута теж розташовувався на вулиці Соборній. Та, на відміну від “Москви”, історично багата будівля пансіонату збереглася і до наших днів. Готель збудував і відкрив Броніслав Вімут. У 1907 році. Тут були доступні навіть номери для проживання всією сім’єю. У номерах були гарні для того часу меблі та вимита постільна білизна.
Був у Миколаєві ще й “Петербурзький” готель. Він визначався вишуканим рестораном та першокласною кухнею. Всі страви були тут настільки смачні, що навіть якщо лише трохи скуштувати, то смак залишався у роті ще надовго.
Перша і Друга світові війни
У 1914 році, коли розпочалася Перша світова війна, на розі вулиць Московської та Херсонської у Миколаєві відкрився ще один готель. “Метрополь”. Він став першим, у якому було електричне освітлення. Місцеві газети писали, що готель славиться розкішним оздобленням. Тож, до початку Першої світової війни, тенденція розвитку готелів лише покращувалась.
Вже після Другої світової, спостерігався величезний спад туристичної діяльності та готельно-ресторанного бізнесу загалом. Це наслідок серйозних людських втрат. Бо ж у готелях не було навіть кому працювати. Тоді люди гостро відчували нестачу елементарного – одягу, їжі, засобів гігієни…
Згодом, на місці зруйнованих готелів почали будувати туристичні бази для дітей. Для порівняння, у 1914 році в Миколаєві функціонували 20 готелів та віталень, а у 2003 р. – лише 11.