Готелі Миколаєва. Крізь час

Готельний бізнес розвивався не одну тисячу років. У стародавніх літописах по всьому світу є згадки про перші готелі. Тоді їх називали тавернами, вони являли собою простий ресторан з кімнатами для ночівлі. Перші подоби готелів з’явилися у Стародавньому Римі та Греції. Саме звідти вони й прийшли до наших країв. Більше на mykolaiv.one.

Історія появи готелів

Поява готелів зумовлено розвитком торгових відносин між країнами та континентами. Іноді торговці були змушені пересуватися пішки, і вони потребували ночівлі. Місць у тавернах іноді не вистачало, і тоді з’явилася ідея створення вітальні.

Згідно з історичними даними, у місті Миколаєві готель вперше з’явився у 1865 році.

 Відкриття готелю було з початком роботи торгового порту для іноземних портів. Морякам і торговцям потрібно місце для ночівлі. Чим більше розвивався Миколаїв, як торгове місто, тим більше розвивався і готельний бізнес. З маленьких і схудлих віталень до подвір’я розкішних готелів.

В історичних документах зустрічаються згадки, що перші вітальні були не охайними, мали поганий запах і репутації. У перших прототипах готелів часто промишляли дівчата легкої поведінки. І через цей заклад обрастали поганою славою.

Вимоги до перших готелів

Незважаючи на розвиток такого невідомого виду діяльності, миколаївці самі стали визначати стандарти готелів. Перші готелі називали заїжджими дворами, і їх розміщували поруч із вокзалами, стайнями, поштовими відділеннями. На довго у таких місцях постояльці з грошима не затримувалися. Заможні мешканці були незадоволені виглядом та запахом брудного двору та стайні, які розміщувалися на задньому дворі заїжджого будинку.

Для залучення фінансово забезпечених гостей міста міська влада прийняла низку документів, що регламентували роботу готелів. Перший наказ, що регламентує, був виданий в 1893 році. Влада Миколаєва вирішила, що кімнати в готелях і заїжджих будинках повинні бути охайними, світлими, сухими та теплими. У кімнатах має бути налаштована гарна вентиляція приміщень. А прислуга має бути чемною, вихованою і охайною.

Оскільки, в ті часи каналізації в місті не було, було вирішено, що в кожному готелі мала бути вигрібна яма, сорняк та туалет з окремим проходом. Туалетні кімнати називали клозетом. Було вирішено, що клозети також мають бути чистими та з вентиляцією. З готелю до клозету має вести окремий прохід.

На тлі висунутих вимог до готелів вони набули своєї першої класифікації. Готелі поділялися на три види: готелі першокласні, подвір’я та другокласні готелі, заїжджі та заїжджі двори. Найвищі вимоги були висунуті до готелів першокласних. Такі заклади повинні були мати щонайменше 15 номерів і хоча б одну їдальню. У першокласних готелях мали бути місця для прислуги, контора у спеціально відведеному місці, кухня. Кімнати мали поставляти відповідними меблями: залізним ліжком з чистою постільною білизною, ванна кімната. Коридори готелів мали бути застелені килимами або світлими доріжками. Усі приміщення готелів мали добре опалюватися і мати багато штучного чи природного світла.

До слуг теж висувалися свої вимоги. Вирішили, що для забезпечення комфортного існування постояльців потрібно як мінімум один лакей на 10 номерів. На кожному під’їзді до готелю має бути свій лакей, охорона та яскраве світло.

Перший готель

Перший готель Миколаєва отримав назву “Золотий якір”. Не дивно, що назва мала морскую тематику. Перші згадки про цей готель з’явилися в місцевих газетах у 1863 році. “Золотий якір” був клієнтоорієнтованим на постояльців зі станом. Тому він і був розташований у престижному районі міста на розі вулиць Адміральської та Різдвяної, недалеко від набережної.

Будинок, який став домом для “Золотого якоря”, був побудований братами Монте. Прожив готель у цьому будинку 18 років. Після цього його перебудували в сучасний театр російської драми.

Зірка серед готелів

Двоповерхова будівля 19 століття в стилі модерну з легким присмаком барокко – це готель “Лондонський”. Найпопулярніший готель у Миколаєві на той час. Розташовувалася вона на розі вулиць Спаської та Соборної. Жителі та постійні постояльці називали готель іншою назвою – “Готель Барбе”. І. Барбе був засновником готелю та його директором.

Відкриття “Лондонського” готелю знаменувало початок відновлення Миколаєва після періоду занепаду та кризи. У 1899 році до міста стали приїжджати купці, інженери, іноземні моряки та купці. Наплив нових клієнтів утворив у місті необхідність нових готелів. І, практично в самому центрі сучасного Миколаєва, відкрився готель “Лондонський”. Архітектор будівлі залишається невідомим. У паперах та міських газетах ім’я архітектора не згадувалося. Але будівля виглядала розкішно.

“Лондонська” була одним з найбільших готелів міста того часу, і виступала найбільшим платником податків. За даними паперів міської влади, в 1904 році готель приніс у скарбницю дохід у розмірі 1300 рублів. Для того часу ця сума просто захмарною.

“Отель Барбе” мав на своєму балансі 60 номер, чим обходив за розмірами свого конкурента “Золотий якір”. Також готель славився першокласною кухнею та рестораном вищого класу з окремими кабінетами та приватними кімнатами. У ресторані щовечора виступали місцеві та заїжджі музиканти.

Велич “Лондонського” готелю тривало недовго. Під час громадянської війни в готелі було розміщено штаб німецьких військ. Для збереження тепла військові розбивали шикарні меблі та топили ними в буржуйці. Весь блиск і шик готельного оздоблення канув у лету. Після війни власниками готелю стали комуністи. І нові господарі поділили її. Що стало початком смерті готелю. Остаточно готель “вбили” нацисти під час окупації Миколаєва. Будівля була зруйнована та відновленню не підлягає. Після Другої світової війни на його місці побудували житловий будинок.

Пансіонат Вімута

Ще одна будівля колишнього готелю, що збереглася – це пансіонат Вімут. Триповерхова будівля з арочним в’їздом у двір, круглими балконами, що навівають французьку атмосферу. Пансіон був названий на честь людини, що його відкрила – Броніслава Вімута. Свої двері для постояльців готель відчинив у 1907 році. Відмінністю пансіону від інших готелів було те, що номери тут здавалися для пар. Через це він славився тихою, спокійною атмосферою. За це його постояльці і любили.

Пансіонат проіснував недовго. Його викупив купець Шардт, і здав в оренду Барбе, який відкрив другу філію “Лондонського” готелю. Мабуть, Готелі Барбе можна назвати першою в історії України мережею готелів.

Час та історія була нещадною до цієї будівлі. Його багато разів ремонтували, реконструювали. І первоздані елементи декору фасаду не збереглися. Навіть форма знаменитих круглих вікон з часом теж зазнала змін.

Готель “Центральний”

Єдина будівля, яка збереглася практично у первозданному вигляді, готель “Центральний”. До цього дня в цьому будинку знаходиться готель, але вже під іншою назвою – “Готель “Континент”.

Перша згадка про “Центральну” датується 1893 роком. На початку 20 століття змінилися власники готелю. Ними стала подружжя Інглезі. У дореволюційних друкованих виданнях готель називали ще й “Будинком Інглезі”.

Двоповерхова будівля готелю розмістила на своїй території готель, на другому поверсі, та магазини на першому. Магазинами завідувала Олена Інґлез. Свою сучасну назву готель отримав у 2002 році.

Готель “Миколаїв”

На розі Центрального проспекту та Садової вулиці розташувався готель “Миколаїв”. Побудовано будівлю готелю було в 1975 році в дусі тогочасної архітектури – прості лінії фасаду, просторий хол. Планувалося, що у готелі можна буде розмістити до 500 гостей. В наш час готель продовжує працювати та зустрічати гостей міста.

Інші готелі

У 1900 році, в адресній книзі Миколаєва, значилися ще кілька готелів, крім “Лондонської”. У основном всі готелі розміщувалися поруч із центрів міста. Неподалік пристані, порту, торгової площі та заводів.

 “Петербурзька готель” – виділялася серед інших першокласним рестораном, вишуканим на ті часи кухні.

“Будинок Шорта” – невеликий готель відкритий на вулиці Фалєєвській, пізніше готель перемістився до центру міста. нове розміщення поруч із поштовими відділеннями та банківськими структурами забезпечило готель новими постояльцами.

На Соборній площі, нині головній площі міста, розміщувався готель “Москва”. Географічне розташування готелів пішло на руку його власникам. Поряд із головною пристанню міста, суднобудівним заводом, торговельно-промисловими фірмами. До наших днів цей готель не зберігся.

Для тих, хто не хотів селитися в готелях або не мали на це гроші, могли розміститися на нічліг у мебльованих кімнатах на торговій площі. Найчастіше такі нічліжки вибирали комівояжери або представники різних торгових точок.

Перша світова війна

Війни змінюють звичний устрій всіх сфер діяльності. Готельна галузь Миколаєва стала винятком.

У період Першої світової війни готельний бізнес у Миколаєві також зазнав збитків та змін. Головне перетворення відбулося у сфері продажу алкоголю. У 1906 року було вирішено видавати спеціальні патенти продаж алкоголю. І це патенти насамперед видавалися окремо питним закладам (трактирам). Готелі, бажаючи уникнути паперової тяганини з дозволом на продаж алкоголю, просто виключили з переліку послуг продажу алкогольних напоїв. Або ж, робили це “з-під підлоги”. Крім дозволу точки продажу алкогольних напоїв обкладаються спеціальним податком, що суттєво бив би за доходами готелів.

Але, незважаючи на всі проблеми та початок Першої світової війни, у 1914 році на розі вулиці Херсонської та Московської був відкритий готель “Метрополь”. Цей готель став першим у якому було електричне освітлення. У місцевих газетах писали, що готель славиться розкішним оздобленням.

Розвиток готельного бізнесу до Першої світової війни мав позитивні тенденції. До 1914 року в Миколаєві налічували близько 20 готелів та віталень. Для порівняння, у 2003 році було нараховано лише 11 готелів у Миколаєві.

Друга світова війна

Після Другої світової війни спостерігався різкий спад туристичної діяльності та готельного бізнесу загалом. Спад викликано великими людськими втратами під час війни. Елементарно, не було кому працювати в готелях, обслуговувати гостей і будувати ці готелі. Після війни насамперед була необхідність у забезпеченні народом найнеобхіднішим: одяг, металургія, пекарні, продукти харчування, будівництво житлових приміщень замість зруйнованих під час війни. Але після 1945 року від вищого керівництва держави було спущено рішення про відновлення туристського сектора.

Після війни почали розвиватись інші сфери туризму: туристичні бази для дітей. В основному вони розташовувалися на березі моря Миколаївської області.

Історія готельного бізнесу Миколаєва також багата на події, як і історія міста. Подолаючи війни, кризи, революція готелю Миколаєва модернізувалися та змінювалися. До нашого часу правила ведення та існування готелів змінилося до невпізнання. Про ті часи можуть нагадувати частинки фасадів будинків, що тільки збереглися. Вивчаючи історичні факти, можна зробити висновок, що у минулому столітті віталень у місті було більше ніж зараз, хоча населення Миколаєва навпаки збільшувалося. Подібна тенденція має місце через зниження туристичного потенціалу міста та області загалом.

More from author

Прифронтовий урожай

Через військову агресію росії проти України на весь світ чекає одна з найважчих продовольчих криз у світі. Головною причиною виникнення продовольчої кризи у світі...

Як у Миколаєві готують житло для внутрішньо переміщених осіб і громадян, які втратили оселі через війну

Миколаїв хоча й розташований фактично в зоні бойових дій, проте тут знайшли прихисток жителі навколишніх сіл. Як відомо  під обстрілами майже щодня перебувають Лимани,...

Зародження друкованої справи у Миколаєві

Хтось скаже, що час газет відійшов у минуле. Всі сучасні люди зараз дізнаються про новини з інтернету, а газетних кіосків вдень з вогнем не...