З початку війни минуло п’ять місяців. Протягом усього часу ситуація в місті змінювалася то на краще то на гірший бік. Незважаючи на те, що Миколаївська область увійшла до трійки областей, що найбільш обстрілюються, життя в місті поступово адаптується до нових реалій. У тому числі бізнес, пише mykolaiv.one.
Мер Миколаєва Олександр Сенкевич розповів, що на даний момент у місті не працюють великі підприємства, а дрібний бізнес намагається вижити в нових умовах.
Незважаючи на слова мера, в місті все ж таки є місця, які можна відвідати, щоб відпочити і не тільки. У Миколаєві продовжують функціонувати все необхідне для комфортного життя.
Кафе та ресторани
З початку війни Миколаїв залишило більше половини мешканців. Нині у ньому проживає лише 230 тисяч миколаївців. Хоча до війни кількість жителів становила майже півмільйона людей. Незважаючи на це у місті продовжує існувати весь необхідний для життя бізнес.
Так, навіть під час воєнного стану у прифронтовому Миколаєві можна відвідати кафе та ресторани.
У Миколаєві відновили свою роботу ресторани, які надають можливість комплексно пообідати. Також працюють кафетерії з великим меню напоїв та десертів.
У кожному спальному районі міста є кілька кафетерій, а на головній пішохідній вулиці Миколаєва – Соборній – зібрано повну різноманітність ресторанів та кафе на будь-який смак та гаманець.
Продаж алкоголю в них проводиться за тими самими правилами, що діють у всіх магазинах міста – лише повнолітнім та цивільним. Продаж алкогольних напоїв заборонено військовим абсолютно у кожному закладі. Миколаївські заклади також пропонують доставку додому. Що мінімізує перебування цивільних на вулицях міста.
Здавалося б, коли в країні йде війна відвідування подібних закладів більш ніж недоречно. Але під час війни як ніколи хочеться жити. Зустрітися з друзями, ходьба на побачення. Ніхто не скасовував любов під час воєнного стану. Також кафетерії можна відвідати з дітьми, щоб відволікти їх. Або ж провести робочу нараду чи співбесіду. Незважаючи на те, що більша частина бізнесу закрилася, на сайтах оголошень все ж таки є вакансії про пошук працівників у різні сфери діяльності.
На вході до кожного закладу власники зобов’язані були розмістити адресу найближчого бомбосховища та повідомити відвідувачів про повітряну тривогу. Не у всіх районах міста добре чути сигнал тривоги.
Салон краси
Ще одна, здавалося б, безглузда річ у такий непростий час. Але, як ми всі знаємо – краса врятує світ. У Миколаєві відновили свою роботу більшість салонів краси, манікюрних кабінетів та перукарень.
Представниці прекрасної половини Миколаєва можуть відвідати будь-який з нині діючих салонів краси та отримати всі необхідні послуги:
- стрижка та фарбування волосся;
- манікюр;
- епіляція та депіляція;
- манікюр та педікюр;
- відвідування косметолога та інші, включаючи уколи краси.
Деякі салони краси навіть переїхали з небезпечних районів міста до безпечніших, щоб продовжити роботу і тим самим убезпечити свій персонал та клієнтів. Більшість великих салонів сконцентрована ближче до центру міста.
Крім надання вже готових послуг, у місті продовжать проходити курси з навчання майстрів манікюру, бровістів, спеціалістів з депіляції та інших процедур краси. Це говорить про те, що місто не здається під тиском російської орди. Миколаїв продовжує жити, навчається, працювати та розвиватися.
Магазини та ринки
Чи не розвагами єдиними, як то кажуть. Великі супермаркети Миколаєва, незважаючи на нестачу персоналу та втрату деяких своїх магазинів, продовжують працювати та постачати населення всім необхідним.
Першого місяця війни полки супермаркетів були порожні. Населення відчуло гостру нестачу найнеобхідніших продуктів:
- консерви;
- молочні продукти;
- цукор;
- крупи та борошно;
- чаї та печиво.
На той час у супермаркетах були довгі черги. А все нові поставки товару розбирали за лічені години. Зараз на полицях магазинів є абсолютно всі товари і навіть з великим асортиментом. Через знищення заводу Артемсоль, який постачав сіллю усю Україну, у Миколаєві була криза сіллю. Тепер на полицях є українська сіль дрібного помелу та імпортна сіль.
Теж саме щодо ринків. На миколаївських стихійних ринках є усі необхідні товари. Жителі прилеглих до Миколаєва сіл уже почали привозити свою домашню продукцію на продаж. Тож городяни мають змогу придбати домашні молочні продукти, домашнє м’ясо (свіже чи копчене), домашні овочі. Ціни, звісно, значно зросли, але дефіциту продуктів у місті немає.
Те саме стосується і магазинів одягу. На жаль, більша частина непродовольчих магазинів закрилася чи переїхала до інших міст Миколаївської області. Але в місті залишаються місця, де можна придбати необхідні предмети гардеробу – Центральний ринок, ринок Колос, великі супермаркети та торгові центри.
Що не працює під час війни?
Може здатися, що життя миколаївців мало як змінилося, адже головні інфраструктури міста продовжують працювати. Навіть відновили свою роботу деякі розважальні заклади та салони краси. Проте Миколаїв відчуває закриття багатьох закладів.
Наприклад, у Миколаєві є два головні театри – Миколаївський академічний художній російський драматичний театр та Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки – припинили показ п’єс на невизначений час.
На жаль, швидше за все, до закінчення військового стану в країні миколаївці не зможуть побачити п’єси цих прекрасних театрів. Музеї міста також припинили свої виставки. Миколаївський музей суднобудування та флоту навіть запакував свої експонати та приготував їх для екстреної евакуації. Адже це не просто витвори мистецтва та копалини, це частинки історії Миколаївського краю.
Також у місті закриті для відвідування усі міські пляжі через загрозу мінування. Городяни, звичайно, нехтують цією забороною і продовжують купатися та засмагати на пляжах міста. Хоча і кількість відпочиваючих неймовірно мізерна.
У місті продовжує діяти комендантська година – від 23:00 до 05:00. А це означає, що усі нічні заклади міста закриті. І всі цілодобові магазини також. Чому точно не місце в прифронтовому місті, так це дискотекам і нічним клубам. Їх миколаївці можуть відвідати вже після зняття воєнного стану в країні.
